Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Він тобі не подобається так, як татко?

      – Я люблю твого тата, сонечку; я завжди його любитиму. А містер Деннінґз часто сюди приходить, бо він самотній, ось і все; він самотній пришелепуватий товариш.

      – Ну, бо я чула…

      – Що ти чула? Від кого?

      Іскорки сумніву в очах, вагання, а тоді недбале знизування плечима.

      – Не знаю, – зітхнула Реґана. – Я просто подумала.

      – Ну, це дурниці, викинь таке з голови.

      – Гаразд.

      – А тепер спатки.

      – Мені ще не хочеться. Можна я почитаю?

      – Добре, почитай ту нову книжечку, що я тобі дала.

      – Дякую, мамусю.

      – На добраніч, котику. Солодких тобі снів.

      – На добраніч.

      Кріс послала їй із порога повітряний цілунок, а тоді зачинила двері й зійшла сходами в кабінет. Дітлахи! І де тільки вони набираються такого? Їй було цікаво, чи Реґана якимось чином не пов’язала Деннінґза з її поданням на розлучення. Цього хотів Говард. Довгі розлуки. Уражене самолюбство чоловіка суперзірки. Він знайшов собі якусь іншу. Але Реґана цього не знала, їй було відомо лише те, що Кріс подала на розлучення. Ой, годі вже займатися аматорським психоаналізом, ліпше проводь більше часу з нею. Справді!

      Повернувшись у кабінет, Кріс знову взялася до сценарію «Надії», і коли вже дійшла до середини, почула кроки й побачила, що до неї йде, потираючи кулачком кутик ока, заспана Реґана.

      – Гей, рибонько! Що сталося?

      – Знову ті чудернацькі звуки, мамо.

      – У тебе в кімнаті?

      – Ага, у кімнаті. Ніби хтось стукає, і я не можу заснути.

      І де в біса ті пастки!

      – Котику, лягай у моїй спальні, а я піду подивлюся.

      Кріс повела її до спальні й уже вкладала в ліжко, коли Реґана запитала:

      – А можна трохи подивитися телевізор, поки я засну?

      – А де твоя книжка?

      – Я не можу її знайти. То можна подивитися?

      – Ну, мабуть. Звісно.

      Кріс узяла зі столика біля ліжка дистанційний пульт і вибрала потрібний канал.

      – Добре чути?

      – Так, мамо. Дякую.

      Кріс поклала пульт на ліжко.

      – Гаразд, котику, але довго не дивися? Добре? Вимкни, коли почнеш засинати.

      Кріс загасила світло й вийшла в коридор. Тоді піднялася вузькими, встеленими зеленим килимом сходами до горища. Відчинила двері, намацала вимикач і клацнула ним, а тоді зайшла на саме горище, ступила там кілька кроків, після чого зупинилася й поволі роззирнулася довкола. Картонні коробки з газетними вирізками та кореспонденцією були акуратно складені на сосновій підлозі. Більше вона там нічого не бачила. Крім пасток для щурів. Шість штук. З принадою. Але скрізь було чисто. Навіть повітря пахло свіжістю й прохолодою. Горище не опалювалося. Жодної труби. Жодного радіатора. Жодної щілини в покрівлі. Кріс ступила крок уперед.

      – Немає нічого! – пролунав голос у неї за спиною.

      Кріс СКАЧАТЬ