Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Реґана почала «губити» свої речі: сукенку, зубну щітку, книжки, черевички. Скаржилася, ніби «хтось рухає» її меблі. Зрештою наступного ранку після вечері в Білому домі Кріс побачила в Реґаниній спальні Карла, який майже із середини кімнати тягнув, ставлячи на місце, комод. Коли Кріс запитала, що він робить, той знову повторив, що «комусь дуже смішно», але відмовився щось детальніше пояснювати. Та невдовзі Кріс знайшла в кухні Реґану, яка бідкалася, що вночі, коли вона спала, хтось пересунув усі меблі. Після цього випадку, пояснила Кріс, її підозри остаточно сформувалися. Було ясно, що все це робила її дочка.

      – Маєш на увазі сомнамбулізм? Вона це робить уві сні?

      – Ні, Марку, вона це робить, коли не спить. Щоб привернути до себе увагу.

      Кріс згадала про те, як нібито тряслося ліжко; це траплялося ще двічі, після чого Реґана завжди приходила спати до матері.

      – Ну, це можна пояснити її власними підсвідомими рухами, – мовив лікар.

      – Ні, Марку, я ж не сказала, що ліжко справді тряслося. Я сказала: це Реґана твердить, ніби воно трясеться.

      – А ти впевнена, що цього не було?

      – Ні, не зовсім.

      – Бо це могли бути клонічні спазми, – пробурмотів він.

      – Які спазми?

      – Клонічні. Температура була?

      – Ні. Слухай, – запитала Кріс, – то брати мені її до психіатра чи як?

      – Кріс, ти згадувала шкільні завдання. Як у неї з математикою?

      – А що?

      – Скажи мені як? – наполіг він.

      – Паскудно. Тобто раптово стало паскудно.

      – Ясно.

      – А чому ти спитав? – здивувалася Кріс.

      – Ну, це частина синдрому.

      – Синдрому? Якого синдрому?

      – Нічого серйозного. Я б волів не робити припущень телефоном. Маєш олівця?

      Він хотів, щоб вона записала ім’я одного вашинґтонського терапевта.

      – Марку, а чи не міг би ти прилетіти сюди й перевірити її сам? – Вона пригадала Джеймі з його затяжною інфекцією. Тодішній її лікар виписав для нього новий антибіотик широкого спектру дії. Коли вона прийшла в місцеву аптеку, щоб оновити рецепт, фармацевт обережно її попередив: «Не хочу вас тривожити, мадам, але це… ну, зовсім новий препарат на ринку, і виявилося, що в Джорджії він викликав у маленьких хлопчиків апластичну анемію». Джеймі. Не вижив. Помер. Відтоді Кріс перестала довіряти лікарям. За винятком Марка, і то не відразу, а після кількох років. – Марку, чи не міг би ти?

      – Ні, я не можу, але не хвилюйся. Цей терапевт, якого я тобі рекомендую, чудовий фахівець. Найкращий. Бери олівця.

      Хвилина вагання. Тоді:

      – Уже взяла. Як його звати?

      Вона записала ім’я й номер телефона.

      – Нехай він її огляне, а потім зателефонує мені, – порадив лікар. – А про психіатра поки що забудь.

      – Ти певен?

      Він СКАЧАТЬ