Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Тієї ночі в будинку було особливо тихо.

      Снідаючи наступного ранку, Кріс ніби ненароком сказала Карлові, що вночі їй здалося, ніби заклацнулася одна з пасток на щурів.

      – Може, підеш подивишся? – запропонувала Кріс, попиваючи каву й удаючи, що уважно читає «Вашинґтон пост», тоді як Карл, нічого не кажучи, пішов на горище з’ясувати, що сталося. Коли він за кілька хвилин повернувся, Кріс перестріла його в коридорі на другому поверсі. Дивлячись прямо перед собою, він флегматично й без жодного виразу ішов, тримаючи в руках великого іграшкового Міккі-Мауса, мордочку якого він щойно визволив з однієї пастки. Коли вони проминули одне одного, Кріс почула, як він пробурмотів:

      – Комусь дуже смішно.

      Кріс зайшла в спальню, скинула халат і, вбираючись на роботу, тихенько мовила собі під ніс:

      – Ага, може, краще кота… набагато краще.

      Вона всміхнулася, а її обличчя вкрилося зморшечками.

      Того дня фільмування пройшло без ускладнень. Зранку на знімальний майданчик прийшла Шерон і в перервах між дублями у вагончику-вбиральні Кріс разом із нею залагодила ділові справи: лист агентові (Кріс подумає про сценарій); згода щодо Білого дому; телеграма Говардові з нагадуванням подзвонити на день народження Реґани; зателефонувати її бізнес-менеджерові із запитанням, чи не могла б вона взяти відпустку на рік; а тоді ще планування званої вечері двадцять третього квітня.

      Рано ввечері Кріс повела Реґану в кіно, а наступного дня вони поїхали оглянути цікаві місця її червоним «ягуаром». Капітолій. Меморіал Лінкольна. Розквітлі сакури. Легка закуска. Тоді через річку до Арлінгтонського кладовища й могили Невідомого солдата, де Реґана посерйознішала, а потім, біля могили Джона Кеннеді, стала якоюсь відчуженою й сумною. Якийсь час вона дивилася на Вічний вогонь, а тоді мовчки взяла Кріс за руку й запитала невиразним голосом:

      – Мамо, чому люди вмирають?

      Її слова гостро вкололи материне серце. О Реґ, і ти також? Також? Ой, ні! А проте що вона могла на це відповісти? Збрехати? Ні. Вона подивилася на обличчя доньки, у її очі, зволожені сльозами. Невже Реґана відчула її власні думки? Раніше це траплялося дуже часто.

      – Дитинко, люди стомлюються, – лагідно відповіла вона.

      – А чому їм це дозволяє Бог?

      Дивлячись на доньку, Кріс не знаходила слів. Була спантеличена. Збентежена. Ніколи не говорила з Реґаною про релігію, бо й сама була атеїстка. Думала, що це було б нечесно.

      – А хто тобі сказав про Бога? – запитала вона.

      – Шерон.

      – О.

      Треба буде поговорити з нею.

      – Мамо, чому Бог дозволяє нам стомлюватися?

      Дивлячись на біль у цих чутливих оченятах, Кріс не витримала; просто не могла сказати їй те, у що насправді вірила. Бо це була порожнеча.

      – Ну, після якогось часу Богові стає самотньо без нас. Він хоче, щоб ми повернулися.

      Реґана поринула в мовчанку. Вона СКАЧАТЬ