Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відчувши невиразне занепокоєння. Реґана дуже любила свого батька, але зовні на розлучення батьків ніяк досі не реагувала. Можливо, вона й плакала на самоті у своїй кімнаті – хтозна? Але Кріс боялася, що донька стримує свій сум та озлоблення й що одного дня цю дамбу може прорвати і її емоції вихлюпнуться назовні в якійсь несподіваній і небезпечній формі. Кріс стисла губи. Вигаданий партнер у грі. Це звучало якось хворобливо. І чому його звати «Говді»? Це від «Говарда»? Її батька? Дуже схоже.

      – Як же це – ти не можеш вигадати ім’я навіть для дурненької пташки й раптом дивуєш мене якимось «капітаном Говді»?

      Чому ти назвала його так, Реґ?

      – Бо це його ім’я, – хихотнула Реґана.

      – Хто тобі сказав?

      – Ну, він сам.

      – Ах, так, звісно.

      – Звісно.

      – І що він тобі ще каже?

      – Та всяке.

      – Яке таке всяке?

      Реґана знизала плечима й відвернулася.

      – Не знаю. Різні речі.

      – Ну, а наприклад?

      Реґана знову обернулася й сказала:

      – Ну добре, я тобі покажу. Зараз запитаю в нього що-небудь. – Гарна думка. Поклавши кінчики пальців обох рук на бежеву пластмасову планшетку у вигляді серця, Реґана міцно заплющила очі й зосередилася.

      – Капітане Говді, правда ж, моя мама гарна? – запитала вона. Минуло п’ять секунд. Десять.

      – Капітане Говді!

      Жодного руху. Кріс була здивована. Вона сподівалася, що донька пересуне планшетку до позначки «Так». «О Господи, що ж це таке? – стривожилася вона. – Неусвідомлена ворожість? Вона звинувачує мене за те, що втратила батька? Що це може бути?»

      Реґана розплющила очі з невдоволеним виглядом.

      – Капітане Говді, це не дуже ввічливо, – дорікнула вона. – Рибонько, може, він спить? – мовила Кріс.

      – Ти думаєш?

      – Я думаю, що й тобі пора спати.

      – А-а-а, мамо!

      Кріс підвелася.

      – Так, пташко, ходімо. Спатки-спатки! Скажи капітанові Говді «на добраніч».

      – Ні, не буду. Він какулька, – буркнула насуплена Реґана.

      Вона встала й рушила вгору сходами слідом за Кріс.

      Кріс поклала її в ліжечко, а тоді присіла збоку.

      – Котику, у неділю вихідний. Хочеш чимось зайнятися?

      – Так, мамо. А чим?

      Коли вони вперше прибули до Вашинґтона, Кріс зробила спробу підшукати якихось товаришок для Реґани. Зуміла знайти тільки одну дванадцятирічну дівчинку на ім’я Джуді. Але Джуді з родиною поїхала кудись на великодні свята, тому Кріс тепер журилася, що Реґана почуватиметься самотньою без друзів-однолітків.

      Кріс знизала плечима.

      – Ну, я не знаю, – замислилася вона. – Щось придумаємо. Хочеш проїхатися містом і подивитися на пам’ятники й таке інше? І вже цвістиме сакура, Реґ! Так, цього року вона рано розцвіла! Хочеш побачити?

      – Ой, так, мамусю!

      – Ну й чудово! А ввечері підемо в кіно!

      – Ой, я тебе люблю!

СКАЧАТЬ