Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кабінет створював враження якогось загуслого шепотіння багатих дядечок, що ділилися секретами: високий цегляний камін, панелі з вишневого дерева й перехрещені балки з міцної деревини, немовби витесані з якогось давнього розвідного мосту. Єдиними натяками на сучасність у цій кімнаті був модерний бар, довкола якого стояли хромовані стільці із замшевими сидіннями, і кілька барвистих подушок «Марімекко» на м’якому диванчику, де й умостилася Кріс зі сценарієм. Між сторінками був лист від її агента. Вона витягла його й знову перечитала. «Віра, Надія й Милосердя»: фільм із трьох окремих частин, кожна з яких мала інакший акторський склад і режисера. Її частиною була б «Надія». Їй подобалася ця назва. «Дещо нуднувата, – подумала вона, – але вишукана». Мабуть, її змінять на якусь іншу, на кшталт «Року довкола цноти».

      Пролунав дзвінок у двері. Берк Деннінґз. Він був самотній і нерідко заскакував до неї. Кріс сумовито всміхнулася й похитала головою, почувши, як він непристойно вилаяв Карла, якого явно зневажав і над яким постійно глумився.

      – Ага, привіт, є щось випити? – сердито гаркнув він, заходячи в кімнату, і відразу попрямував до бару, відводячи погляд і не виймаючи рук із кишень пожмаканого дощовика.

      Берк сів на стільця біля бару з верткими очима й роздратованим виглядом.

      – Знову шукаєш пригод? – запитала Кріс.

      – Що ти в біса маєш на увазі? – хмикнув Деннінґз.

      – Маєш такий вигляд. – Вона вже його бачила таким, коли вони були разом на зніманні в Лозанні. Першої ночі там Кріс ніяк не могла заснути у фешенебельному готелі з видом на Женевське озеро. Десь після п’ятої ранку вона встала з ліжка, одяглася й вирішила спуститися в хол готелю, сподіваючись знайти там якусь каву або компанію. Чекаючи в коридорі на ліфт, вона визирнула у вікно й побачила там режисера, що прямував берегом озера, запхавши руки в кишені пальта й щулячись від крижаного лютневого вітру. Коли вона спустилася в хол, він якраз заходив до готелю. «Жодної курви довкола!» – буркнув сердито він, а тоді квапливо проминув Кріс, навіть не глянувши на неї, зайшов у ліфт і поїхав до свого номера й ліжка поверхом вище. Коли Кріс пізнішеглузливо нагадала йому про цей випадок, режисер розлютився й звинуватив її в поширенні «гидких галюцинацій», у які люди «схильні вірити лише тому, що ти кінозірка». Він також обізвав її «божевільною ідіоткою», але тоді заспокійливо зазначив, щоб не доводити її до сліз, що «можливо» вона й бачила когось, помилково прийнявши його за Деннінґза. «Цілком вірогідно, – недбало припустив він, – адже моя прапрабабуся була швейцаркою».

      Кріс підійшла до бару й нагадала йому про той інцидент.

      – Ага, саме такий вигляд, Берку. Скільки ти вже взяв нині на душу джину з тоніком?

      – Ой, та не мели дурниць! – огризнувся Деннінґз. – Якщо хочеш знати, я цілий вечір брав на душу чай, той клятий факультетський чай.

      Кріс склала на грудях руки й сперлася на бар.

      – Ти був там? – скептично перепитала вона.

      – Ну так, починай – шкірся!

      – То ти так набрався за чайочком з єзуїтами?

      – Ні, єзуїти СКАЧАТЬ