Мазуревичі. Історія одного роду. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

      Він зростав, із дитини перетворювався на підлітка, тоді на парубка, а мрія та його золотая розбагатіти з роками ніяк не зникалася, а навпаки, робилася ще жаданішою. Він нидівся в Зарудді, у тісняві їхньої маленької хати, посеред злиднів, краю котрим і видко не було. Батько продовжував пиячити без пробудку, геть не переймаючись тим, що коїться з родиною, чи не голодні, чи одягнені діти. То все був материн клопіт, котрий батька не обходив зовсім, і за це Тихон ненавидів його ще сильніше. Йому кортіло скоріше вирватися з того гадючника, котрим був для нього батьківський дім, кортіло вирватися у великий світ, і там – він був у тому твердо переконаний – на нього й чекало оте омріяне та жадане багатство, котре марилося ночами поряд брата.

      Брат…

      Опісля батька він у світі ненавидів ще одну людину – брата Орхипа. Якщо трьох сестер хоч не любив, та міг ще терпіти, ставлячись до них досить байдуже, то Орхипа ненавидів, як батька ненавидів, як його подобу, бо брат вродився до огидного схожим на батька, а яким уже хитрим. Незважаючи на те, що розуму мав дуже мало, хитрощів у нього вистачало на п’ятьох розумних.

      У вісімнадцять років Тихон твердо вирішив, що досить з нього страждань у тім клятім Зарудді й треба просуватися до міста, поближче до мрії своєї жаданої. Щоправда, Кременчук його появі зовсім не зрадівся, зустрів непривітно, там потрібно було важко та виснажливо працювати, та й тоді омріяне багатство було від нього таким же далеким, як і в Зарудді. І Тихона все частіше брала злостива образа на матір, котра породила його не від багатія, не від одного з тих напахчених панів, що роз’їздили по місту в бричках з породистими кіньми та на дивакуватих залізних автівках. Тихон супроводив їх заздрісними, ненависними поглядами й повертався до своєї роботи підручного.

      Потім доля звела його з Дем’яном Куцим. Цей невеличкий на зріст хитрий злодійко чимось нагадував йому брата Орхипа, але Тихон на якийсь час повірив, що за допомогою Куцого зможе таки наблизитися до своєї мрії. За два місяці життя в місті він вже встигнув зрозуміти, що чесною працею він і до сивого чуба не зможе розбагатіти. Та й, якщо вже правду казати, особливого бажання працювати він не мав. А в Куцого працювати й не треба було, а тільки вправно володіти руками… Гроші почали з’являтися більші, ніж раніше, але все одно до мрії було ще дуже далеко, і Тихон скаженів від думки про те, що й він приречений прожити вбоге життя злидня, котрим жили його батьки. А він не хотів, до тремоту не хотів жити таким життям. Йому була потрібна розкішлива дійсність, потрібна була заможність тих панів, котрі мешкали у великих будинках на березі Дніпра. І потрібно то було не колись, там, у туманливому майбутньому, а саме зараз. Він до болю мріяв мати й розкішний дім на березі Дніпра, і гарний одяг, і прислужників, і виїзд гарний. Але ж не мав… і це полишало його розуму та спокою.

      А потім він познайомився з Грицьком.

      Високий, СКАЧАТЬ