Козацьке братство. Частина 1. Полковник Кульбас. Ігор Тихоненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ козак куреня Незайманьківського Степан Колода. У нас термінова справа до полковника.

      – Зараз піду, доповім його Милості. Тільки, навряд чи він Вас сьогодні прийняти зможе, – промовив старший і пішов до хати.

      Хлопці злізли з коней, залишивши їх біля столу, і сіли на лаву поряд з козаками.

      – А чого це пан полковник так рано ліг спати, що вже і прийняти нас не може? – запитав Степан.

      – З недавніх пір змінився він, хворіє, – відповів козак середніх років з оселедцем, якого весь час намагався, накрутити на вухо.

      Пройшло декілька хвилин. На ганок з хати вийшов сивий козак:

      – Заходьте, хорунжий, полковник кличе. Ігнат і Степан встали і хотіли йти, але козак зупинив їх і повторив:

      – Тільки Хорунжий.

      – Чекай мене тут, Степан. Я недовго.

      Ігнат увійшов до хати і так, як на вулиці вже стемніло, то він погано міг розгледіти, що знаходилося всередині. Увійшовши до горлиці, освітленою безліччю свічок, козак побачив, що кімната була дивним чином облаштована, і нагадувала швидше штабний намет на полі бою, аніж житлове приміщення. По всіх стінах висіла зброя. Чого тут тільки не було: рушниці різного виробництва, пістолі такі, яких Ігнат і не бачив раніше. Шаблі, ятагани, сокири, навіть татарські щити і луки з сагайдаками. У кутку висіли образи Спасителя і Божої Матері, чемно прибрані рушником. Під ними розташовувалася запалена лампада. У протилежному кінці від входу стояло крісло, оббите червоним оксамитом. У кріслі сиділа літня людина, старше за п'ятдесят років. Волосся з сивим серпанком було акуратно підстрижене по козачому звичаю. Чорні вуса звисали нижче рота. Він був одягнений у синій жупан, розшитий золотим галуном, з прорізами на рукавах до ліктів. Широкі синього кольору шаровари заправлені в чоботи. Могутня фігура, як би зливалася з кріслом. Дивну особливість відмітив Ігнат: втома відобразилася на обличчі полковника, і погляд у нього був якійсь неживий. Здавалося, що полковнику важко тримати відкритими очі. Головань ледве впізнав полковника Кульбаса. Бо той, хто зараз сидів проти нього, був не могутній полковник, якого він знав раніше. «Може і справді отаман хворіє», – подумав Ігнат. За кріслом стояли полкові прапори козацької слави. На них лишилися сліди битв, в яких вони побували.

      Поряд з Кульбасом стояла жінка. Дивовижний вигляд її привертав до себе увага. Рідко можна зустріти в наших степах дівчат такої статі. Світле волосся підібране червоною стрічкою на голові, а ззаду зібране в тугу косу, завтовшки з руку. Яскраво розшита сорочка щільно обхоплювала її груди і стан. Спідниця зеленого кольору була підперезана чорним поясом. Талія мала такий об'єм, що, якщо розставити пальці однієї руки і до них приєднати також пальці іншої – то вони обов’язково зійшлися б. На ногах – чобітки темно-зеленого кольору. Дві речі більш за все здивували Ігната: надзвичай зеленого кольору очі, які постійно виблискували, неначе були заповнені нічними світляками, і пишні форми грудей, які СКАЧАТЬ