Козацьке братство. Частина 1. Полковник Кульбас. Ігор Тихоненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ все сріблястими тонами. Лілеї, що росли поряд, поступалися у своїй красі, плаваючій поряд з ними живій квітці.

      Накупавшись вдосталь, панна, підпливши до берега, почала поступово виходити з води. Степану належало витримати ще одне випробування. Степану коштувало величезних зусиль, щоб утриматися і не вийти зі своєї засідки, коли він побачив панну спереду.

      Плавно піднімаючись над водою, козакові відкривалася нова чудова картина. Незвичайно зелені очі дівчини яскраво висвічували в місячному сяйві. Сніжно-білого кольору шкіра здавалася оксамитовою. Легко погойдувалися при русі пружні пишні груди з темними опуклими сосками. Внизу живота, на лобку, був помітний маленький пухнастий трикутник темного волосся.

      Козак опустив очі і укусив собі долоню зі всієї сили, щоб не застогнати від побаченого. Колода стримував себе з останніх сил.

      5. Знахар Прокоп Цимбалюк

      Ігнат прокинувся ще завидна. На його свист із степу прибіг кінь. Козак осідлав його, зібрав всі пожитки і зброю. Почав чекати сходу сонця. З першими променями, від дерева в бік лісу потягнулася тінь. Як тільки сонце відірвалося від горизонту, Ігнат під'їхав до місця, де закінчувалася тінь. Там, біля куща смородини, починалася ледве помітна стежина. Головань поїхав по ній, стараючись, не втрачати її із виду. Через декілька миль, Ігнат побачив попереду між деревами проблиски синьо-сірого кольору. Ліс закінчувався на самому обриві, а далі був Старий Дніпро. Увесь берег складався з величезних гранітних валунів і скель. Не доїжджаючи декілька метрів до обриву, козак побачив міжгір'я. Під'їхавши і заглянувши вниз, він побачив там великий майданчик, який розташовувався приблизно за метр до води. На нього падало світло зі входу в печеру. Раптом з отвору в скелі вийшла стара сива людина в широких шароварах і білій сорочці. Волосся в діда спадало нижче за плечі. Густа срібна борода досягала майже до поясу. Він підняв голову і зустрівся поглядом з хорунжим.

      – Спускайся сюди, козаче, там, правіше є стежина. Я вже давно чекаю на тебе.

      Ігнат залишив коня вгорі, а сам пішов до старого.

      – А звідки Ви знаєте, що я повинен був приїхати?

      – Бачив у воді, що тобі потрібна моя допомога. А як почуває себе полковник?

      – Ви і про полковника знаєте?

      – Знаю. Пішли зі мною. Я ще і для тебе подивлюся, поки сонце не сіло.

      Ігнат із знахарем відправилися в ліс. Пройшовши декілька метрів, підійшли до невеликого водопаду.

      – Чекатимемо. Під час заходу, в падаючій воді можна багато чого побачити.

      Через деякий час, водопад забарвився в червоний колір від сонця. Знахар встав, підійшов ближче до водограю і почав пильно дивитися на воду. Обличчя в старого стало блідим, очі розширилися, а сам він неначе остовпів. Ігнат мовчки, стояв поряд.

      Раптово ведун різко вимовив:

      – Питай»

СКАЧАТЬ