Козацьке братство. Частина 1. Полковник Кульбас. Ігор Тихоненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бою, я себе так не відчував, як тут, – сказав Ігнат, і разом з очманівшимся Колодою, вийшов з кімнати на свіже повітря.

      Перекопченко глянув на козаків, що залишися в кімнаті, зітхнув і розпорядився:

      – Хлопці, позіхати нічого. Загорніть в рядно залишки грішника, і закопайте в землю подалі від хутора, а зверху святою водою полийте, про всяк випадок. Кров на підлозі зберіть разом із землею і розкидайте там же, а яму в кімнаті засипте свіжій землею і теж, святою водою окропите.

      Потім старий козак підвівся і теж вийшов з кімнати. Ігнат і Степан стояли у дворі, мовчали і неуважно дивилися по сторонах. Прокричав перший півень. Розвиднялося. Сонце ще не сходило, але повітря навколо почало міняти чорний колір на сірий. Ранкова прохолода освіжала козаків, повертаючи їм свідомість і, заспокоюючи метушню в думках.

      Підійшов господар хутора. Трохи мовчки постояв і тихо сказав:

      – Я так собі міркую, що причину нічного візиту цього упиря, потрібно шукати в маєтку полковника Кульбаса.

      – Що це Ви хочете, сказати? Упир прийшов крові християнської напитися, от і все. При чому тут Кульбас?

      – Не все так просто, хлопче. Цей диявол не вперше до нас лізе. Що йому людей в окрузі мало було? Він же знав, що його тут чекають, і що ми готові до зустрічі з ним. А все ж приперся сюди. Може, його хтось посилає його? Це той самий козак, що пропав зі свити полковника. Тільки тоді він виглядав нормальною людиною. Є ще одна причина так думати. Тільки не смію я Вам про неї розповідати.

      Хлопці переглянулися і, нічого не сказавши, пішли до хати. У кімнаті вже прибралися, і від нічної битви залишилася тільки дірка з відбитою штукатуркою, де лежав Степан. Долівка була чиста і рівна.

      Козаки зібрали свою зброю, наділи ремені з шаблями, засунули пістолі за пояси і пішли в світлицю. За столом сидів господар, поклавши руки перед собою. Степан з Ігнатом сіли навпроти нього. Хорунжий запитав:

      – Дядька Матвій, а навіщо Ви смолоскип в упиря встромили?

      – По-іншому, його не вб'єш. Або дерев'яним колом у серце, або сонячним світлом. А під рукою тільки і був що смолоскип з дерев'яним держаком. Сонця то вночі не буває? Спасибі Вам, хлопці, за допомогу. Сам би, я з ним не впорався, старий вже став. Коли будете у Вишневому, у маєтук Кульбаса, то там, неподалік від села є хутір, вірніше покинута хатина. Живе в ній старий знахар Прокоп Цимбалюк. Якщо потрібна буде допомога, звертайтесь до нього. Скажете, що від мене, він не відмовить. Ну, все, пора Вам їхати, а то до вечора не встигнете до полковника, а в степу вночі, самі бачите, що твориться. Бог його знає, один він цей упир був чи ні?

      Козаки вийшли у двір. Сонце вже піднялося над степом. Світ прокинувся, заливаючись яскравими денними фарбами. Хлопці, водночас, як по команді, вдихнули свіже п'янке повітря, яке йшло зі степу, поглянули один на одного, засміялися і сіли на коней. Козаки, що проводжали їх, зняли шапки і вклонилися СКАЧАТЬ