Чужий. Алан Фостер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хвилин почнеться схід їхнього сонця, тому темно не буде, куди б ми не пішли.

      – Це вже дещо, – визнав Даллас. Йому від цих слів трішки полегшало.

      – Якщо ті, хто нас кликав, не будуть чи не можуть далі виходити на зв’язок, то доведеться йти на їх пошуки. Або на його пошуки, якщо це сигнал автоматичного радіомаяка. Ми далеко від передавача?

      Еш проаналізував дані індикаторів і для впевненості увімкнув прокладач курсу на поверхні.

      – Десь три тисячі метрів. Якщо вірити сканерам, поверхня майже рівна. Напрям – приблизно на південний схід.

      – Який склад поверхні?

      – Здається, такий, як ми й визначили під час посадки. Тверда порода, на яку ми сіли. Тверді базальти з дрібними вкрапленнями, хоча я не виключаю існування деінде зибучих пісків.

      – Тоді будемо обережними.

      Кейн порівнював відстань із часом, на який їм вистачить кисню в скафандрах.

      – Принаймні недалеко.

      – Ага, – вдоволено промовила Ламберт. – Не хотілося б переміщуватися на кораблі. Легше прорахувати пряму посадку з орбіти, аніж пересування на поверхні в таку погоду.

      – Добре. Ми знаємо, по чому будемо йти. Тепер треба дізнатися, крізь що ми будемо йти. Еше, зроби попередній аналіз атмосфери.

      Науковий співробітник почав натискати на кнопки. На поверхні «Ностромо» відкрився маленький шлюз. З нього на вітер висунувся металевий «пилосос», котрий протягом хвилини всмоктував місцеву атмосферу, а потім заховався назад.

      Зразок було випорснуто у вакуумну камеру, де складні прилади почали розщеплювати його. Скоро компоненти атмосфери з’явилися на панелі управління Еша у вигляді чисел і знаків.

      Він швидко проаналізував їх, а один компонент перевірив двічі й доповів напарникам:

      – Фактично первинна суміш: багато інертного азоту, трохи кисню, висока концентрація вільного вуглекислого газу. Присутні метан та аміак, останній частково в замороженому стані… Там холодно. Я зараз займаюся аналізом домішкових елементів, але нічого нового не скажу. Усе стандартно, і дихати цим не можна.

      – Який тиск?

      – Десять дин[10] у четвертому ступені на сантиметр квадратний. Не застрягнемо. Інше питання, що вітер може здути.

      – Як щодо рівня вологості? – запитав Кейн. Уявний образ позаземного оазису швидко вивітрювався.

      – Дев’яносто вісім відсотків. Можливо, пахне не дуже гарно, але вологість висока. Тут багато водяної пари. Дивна суміш, якщо чесно, враховуючи, що тут є метан. А, і не рекомендую пити з місцевих свердловин, якщо такі тут є. То може бути зовсім не вода.

      – Є ще якась важлива інформація? – запитав Даллас.

      – Лише те, що тут базальтова поверхня, дуже холодно й застигла лава. Дуже холодна атмосфера, набагато нижче нуля, – попередив Еш. – Навіть якби цим повітрям можна було б дихати, скафандри все рівно знадобляться, СКАЧАТЬ