Чужий. Алан Фостер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в темряві. Можливо, вона поспішала з неприємними висновками, але їй так не здавалося. У цьому занедбаному місці не було жодних приємних кольорів, ані блакитного, ані зеленого, лише дратівна сепія відтінків жовтого, похмурі відблиски помаранчевого світла та тьмяні відтінки коричневого та сірого. Нічого такого, що радувало б око й полегшувало думки. Взагалі колір атмосфери нагадував їй хімічний дослід, який провалився, а підґрунтя – екскременти з маленького корабля. Ламберт було шкода всіх, хто тут міг би жити. Але вона інтуїтивно відчувала, що зараз тут не було нічого живого, хоча доказів цього не було.

      Можливо, Еш був правий, і ця планета в уявленні якоїсь невідомої істоти була райським куточком. Якщо це правда, то не хотіла б вона познайомитися з такою істотою.

      – Куди?

      – Що?

      Туман і хмари займали всі думки Ламберт. Вона відволіклася від них.

      – Куди йти, Ламберт? – Даллас витріщався на неї.

      – А, все добре. Просто задумалася.

      Ламберт уявляла свій пост біля панелі управління на «Ностромо». Зараз те зазвичай тісне крісло та незручні навігаційні прилади здавалися їй маленьким раєм.

      Ламберт перевірила смугу на екрані маленького пристрою на поясі.

      – Туди, – вказала вона.

      – Веди нас, – Даллас став позаду.

      Ламберт повела Далласа та Кейна через буревій. Коли вони відійшли від захисного бар’єра Ностромо, вітер шарпав їх з усіх боків. Вона зупинилася і роздратовано почала возитися із приладами свого скафандра.

      – Тепер взагалі нічого не видно.

      Несподівано в шоломі пролунав голос Еша:

      – Увімкни навігатор. Він налаштований на сигнал екстреного виклику. Нехай він вас веде. Можете покластись на нього. Я вже налаштував його.

      – Він уже увімкнений і налаштований, – різко відповіла Ламберт. – Ти що, думаєш, я погано знаю свою роботу?

      – Не збирався тебе ображати, – відповів науковий співробітник. Вона щось буркнула собі під ніс і пішла далі крізь туман.

      – Навігатор працює стабільно. Як прийняв, Еше? – Даллас промовив у мікрофон, вбудований у шоломі.

      У науковому блістерному відсіку, який знаходився в нижній частині корабля, Еш перевів погляд від нечітких фігур, які повільно віддалялися, на яскраву панель управління. На екрані було добре видно три стилізованих зображення. Він натиснув на кнопку, і крісло, з легеньким скрипом проїхавши на рейках, зупинилося навпроти яскравого екрана.

      – Зараз бачу, що ви відійшли від корабля. Чую і бачу вас добре зі своєї «бульбашки». Не думаю, що я вас загублю. Туман не такий густий, а на поверхні немає жодних перешкод. Екстрений виклик подається на інших частотах, тому немає загрози перекривання.

      – Це обнадійливо, – у динаміку блістерного відсіку голос Далласа звучав дивно. – Чуємо тебе добре. Треба тримати канал відкритим. Не хочеться тут заблукати.

      – Прийнято. СКАЧАТЬ