Чужий. Алан Фостер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вентиляцію на видув.

      – Але двигун, напевно, вже пошкоджено, – Паркеру страшно було подумати про те, що можуть тверді частки, які занесло вітром, зробити із внутрішньою оболонкою забору. – Де ми в біса летимо? Це хмари чи скелі? Якщо ми не розіб’ємся, то як мінімум одержимо замикання в схемах, які на такій швидкості просто загоряться.

      П’ятеро членів екіпажу в капітанському відділенні не чули інженерських прокльонів і намагались посадити буксир недалеко від джерела сигналу так, щоб він залишився неушкодженим.

      – Наближаємось до джерела сигналу, – Ламберт спостерігала за давачем. – Відстань – двадцять п’ять кілометрів. Двадцять. Десять, п’ять…

      – Гальмуємо і повертаємо, – Даллас схилився над пристроями ручного управління.

      – Коригую курс. Три градуси чотири хвилини праворуч, – Даллас виконав коригування. – Тепер усе в нормі. П’ять кілометрів до центра радіуса пошуку. Тримати курс.

      – Зменшуємо радіус, – Даллас знову почав натискати на кнопки ручного управління.

      – Три кілометри. Два.

      У Ламберт був надто схвильований голос. Даллас не міг відгадати чому: через загальну небезпеку чи через наближення до джерела сигналу.

      – Ми фактично над ним.

      – Молодець, Ламберт. Ріплі, як виглядає поверхня? Знайди, де можна сісти.

      – Працюю над цим, сер, – Ріплі перевірила декілька панелей, і в міру того як з індикаторів надходили неприйнятні дані, в неї на обличчі з’являвся вираз огиди. Зореліт кружляв у повітрі, доки Ріплі намагалася розібратися в невидимій поверхні.

      – У спектрі зору нічого не видно.

      – Та бачимо, – буркнув Кейн. – Вірніше, нічого не бачимо.

      Звіти від приладів не додавали оптимізму. Судячи з випадкових даних індикаторів, це була закинута, безплідна й ворожа пустеля.

      – Завади на радарі, – Ріплі шкодувала, що електроніка не реагує на прокльони так само швидко, як люди. – На сонарі теж, інфрачервоні завади. Почекайте, зараз спробую ультрафіолет. Спектр досить високий, щоб не заважати нам.

      За декілька секунд на надважливому індикаторі з’явилися окремі рятівні лінії, а після цього – слова з яскравим підсвічуванням та комп’ютерна схема.

      – От і все.

      – Знайшла місце для посадки?

      Ріплі виглядала повністю розслабленою.

      – Наскільки я зрозуміла, можна сідати будь-де. Згідно з індикаторами, поверхня повністю рівна.

      Даллас чомусь уявив гладку вулканічну лаву, котра дещо вихолола, але під тонкою скоринкою зрадливо ховає розплавлену смерть.

      – Еге, але що там таке рівне? Вода, пахоехое[8], пісок? Кейне, треба від чогось відштовхнутися. Потрібна якась підказка. Зараз я спущуся, і ми все з’ясуємо. Якщо поверхня тверда і рівна, то все буде добре.

      Кейн почав клацати вимикачами.

      – Моніторинг. Інструмент аналітики запущено. Завади не зникають.

      Даллас СКАЧАТЬ