Ось я. Джонатан Сафран Фоєр
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ось я - Джонатан Сафран Фоєр страница 28

Название: Ось я

Автор: Джонатан Сафран Фоєр

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-617-12-4607-2, 978-617-12-4498-6, 978-617-12-4606-5, 978-617-12-4605-8

isbn:

СКАЧАТЬ повинен дотримуватися тих же ритуалів, що й на Землі. Інші – що шабат має відповідати часу на його приладах, незважаючи на те що Г’юстон не більш єврейський, ніж роздягальня на ракеті. Двоє євреїв загинули в космосі. Жоден там не дотримувався шабату.

      Семовий батько дав йому статтю про Ілана Рамона, єдиного ізраїльтянина, який побував у космосі. Перед вильотом Рамон пішов у музей Голокосту та взяв із собою артефакт. Він обрав малюнок Землі авторства невідомого хлопчика, що загинув під час війни.

      – Уяви, як це миле дитя карлюкало, – говорив батько Сема. – Якби йому на плече сів янгол і сказав: «Тебе уб’ють ще до наступного дня народження, а за шістдесят років громадянин єврейської держави візьме з собою твій малюнок Землі з космосу в космос…»

      – Якби янголи існували, його б не вбили, – заперечив Сем.

      – Якби всі янголи були хорошими.

      – Ми віримо в злих янголів?

      – Ми, певно, взагалі в жодних не віримо.

      Сем обожнював учитися. Збір і поширення фактів надавали йому контролю і почуття корисності, протилежне до безсилля від дрібнуватого, недорозвиненого тіла, яке не надто злагоджено реагувало на ментальні команди крупного, перезбудженого мозку.

      В «Іншому житті» завжди сутінки, тож щодня «інший час» відповідав «реальному часу» своїх мешканців. Дехто називав цей момент «гармонією». Хтось ніколи його не пропускав. Інші, навпаки, не любили перебувати в цей момент біля екранів. Семова бар-міцва була ще за горами. Самантина бат-міцва – сьогодні. Чи малюнок згорів ущент, коли вибухнув космічний шатл? Чи його маленькі рештки досі літають на орбіті? Або вони упали в воду, годинами опускалися на дно океану та вкрили одне з тих глибинних створінь, що має такий дикий вигляд, наче воно прилетіло з іншої галактики?

      На лавах сиділи всі, кого знала Саманта та кого Сем ніколи не зустрічав. Це були люди з Кіото, Лісабону, Сакраменто, Лаґоса, Торонто, Оклахоми та Бейрута. Двадцять сім сутінків. Вони сиділи разом у віртуальному храмі, створеному Семом, і спостерігали за красою, а Сем же споглядав усі його недоліки, всі свої недоліки. Вони прийшли заради Саманти, спільнота її спільнот. Наскільки їм було відомо, нагода була щасливою.

      > Просто віднеси ще до когось. І наполягай, хай його відкриють.

      > Та просто викинь свій сраний телефон із мосту.

      > Хтось може мені пояснити, що тут відбувається?

      > Прикол у тому, що я зараз їду по мосту, але в купе не відчиняються вікна.

      > Скинь фотки води.

      > Сьогодні Саманта стане жінкою.

      > Є більше, ніж один спосіб, як відчинити вікно.

      > У неї місячні?

      > Уявіть, як тисячі телефонів виносить хвилями на берег.

      > Любовні листи в електронних пляшках.

      > Чому «уявіть»? З’їзди в Індію.

      > Сьогодні вона стане єврейською жінкою.

      > І я в поїзді!

      > Тобто «єврейською жінкою»?

      > Швидше листи ненависті.

      > СКАЧАТЬ