Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за образу, яку вже ніхто й не пам’ятає. Або просто так, не через образу.

      Тієї ночі вони не віддалилися одне від одного. Вони не відкотилися кожен на свій бік ліжка та не закрилися кожен у своїй окремій тиші. Вони тримали одне одного в обіймах і ділили тишу в темряві. Але це була тиша. Ні він, ні вона не запропонував досліджувати кімнату з заплющеними очима, як вони це робили минулого разу. Однак так вони зробили окремо у своїх думках, але поряд. А у Джейкобовій кишені лежав годинник, який він колись зупинив – десятиліття 1:43, і він чекав слушної нагоди, щоб показати його.

      ти кінчатимеш та благатимеш мене зупинитися, але я продовжуватиму

      На стоянці галереї фурнітури вона сиділа в своєму «вольво», такому ж, як і в інших – абсолютно невдалого кольору, про що вона зрозуміла за секунду після того, коли вже неможливо було передумати. Вона не знала, що їй робити з собою, тільки знала, що треба було робити хоч щось. Вона не надто вміло вправлялася зі своїм телефоном, щоб убити зайвий час. Але вона могла помарнувати його. Вона знайшла компанію, яка виробляла її улюблені штучні моделі дерев. Вони не були найбільш реалістичними, та і, власне, не дуже гарно зробленими. Вони їй подобалися не тому, що нагадували дерева, а через те, що навіювали сум, який викликають дерева, – так розмита фотографія може найкраще передати суть зображеного на ній. Малоймовірно, що виробник мав на думці будь-що з цього, але це було можливо, та й не мало значення.

      Вони представили нову лінію осінніх дерев. На який ринок розрахована ця продукція? Помаранчевий клен, червоний і жовтий клен, осінній платан, світло-оранжева осика, пожовкла осика, жухлий клен і платан. Вона уявила крихітного, молодшого Джейкоба та крихітну, молодшу Джулію у крихітному пошарпаному й розбитому «саабі»; вони їдуть звивистою дорогою, з боків – безмежжя крихітних пожовклих дерев, під безмежжям крихітних незліченних зірок, і так само як дерева, малесенька молода пара не була реалістичною, чи добре продуманою; вони також не нагадували більших і старших себе, однак навіювали сум, який вони потім навчилися самі викликати.

      Марк постукав у вікно. Вона намагалася опустити його вниз, але потім згадала, що для цього треба завести автівку. Проте ключа не було в замку запалювання чи взагалі десь поблизу. Жінка не додумалася пошукати його в сумочці, тому просто незграбно відчинила дверцята.

      – Побачимося у поїздці на Модель ООН.

      – Що?

      – За декілька тижнів. Я буду супроводжувати.

      – О, а я не знала.

      – Тому можемо продовжити бесіду тоді.

      – Я не знаю, чи варто ще щось казати.

      – Завжди є ще щось, що варто сказати.

      – Інколи ні.

      А далі, в її вихідний день, коли вона хотіла бути так далеко від свого життя, як тільки можна, виявилося, що вона тупотіла знайомою доріжкою додому.

      досить буде, коли я скажу досить

      Ось не я

      > Народ, хтось знає, як зробити фото зірок?

      > Тих, що на небі, чи тих, що залишають відбитки на цементі на алеї?

      > Через спалах на телефоні все просто біліє. Я його СКАЧАТЬ