Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

      І зараз же вузькі довбанки нестримно рвонули від обох берегів навперейми каравану. Пливли поки тихо, не витрачаючи сил на виття, зберігаючи їх для веслування.

      На лодії їх помітили. Охоронці враз згрупувалися, сипонули стрілами.

      Торір, котрий теж був на одному з човнів, майже не звернув уваги, як поряд упав у воду деревлянин, пройнятий стрілою наскрізь. Але тепер і з довбанок пускали стріли, розкручували над головами пращі. А із заводей з’являлися усе нові човни, оточуючи караван. Ось полетіли, димлячи, палаючі каганці. На першій лодії закричали, заходилися гасити пожежу. Весла тепер кілька разів змахнули назад, але прибрати на лодії вітрило не встигли, і потужний корабель, підхоплений вітром і течією, усе ще сунув назустріч нападникам, доки не напоровся на затор, здригнувся усім корпусом і спинився.

      Ось тепер деревляни вже завили. Кидали на борти мотузки з гаками, стрибали на весла, дерлися, не зважаючи на смертоносні стріли, що свистіли в повітрі. В інших двох лодіях, що не встигли потрапити в пастку, посилено налягали на весла з одного борту, намагаючись розвернутися. Але останнє судно спалахнуло, почулися накази гасити полум’я. Корабель став упоперек річки, загороджуючи шлях до відступу.

      Торір поки не поспішав кидатися на перший корабель. Помітив, що Карина встигла сховатися в шатрі. Попри шалений тиск деревлян, охоронці-варяги зуміли відбити перший напад. Торір чекав, коли деревляни все ж видеруться на борти. Ці перші майже завжди смертники. А Торір мусив уціліти. Він чекав на свій час. Помітив, як купець у високій шапці рішуче завмер біля шатра, стоїть, прикриваючись щитом, меч напоготові – охороняє чорнокосу. І несподівано Торір розсердився на нього. Ще сам не усвідомлюючи того, нараз відчув, що ревнує.

      – Цього в шапці сам візьму! – гаркнув він гучно.

      Побачив, що час приспів, деревляни вже рубалися на лодії. Пора! І сам завив, заголосив, наслідуючи крики деревлян.

      Майже поруч були довгі весла, вони спускалися у воду під вагою сповзаючих мертвих та поранених, що чіплялися за них. Торір рвонувся, вибіг веслами вгору, як сходами. Меч його застукотів одразу по трьох клинках.

      Деревляни лізли з обох бортів, лодія хиталася. Недосвідчені лісові воїни падали від самої качки, тим часом як охоронці-варяги, вправно балансуючи, рубали направо і наліво. Та деревлян було набагато більше. Дерлися з тесаками в зубах, метали ножі, сулиці. Усе ж поки що їх раз за разом відкидали.

      Торір потрапив у кільце добре навчених північних вікінгів. Він одскочив, притиснувся до борту, відбивався. Метнув ножа, підставив щит, рубонув по ногах, відштовхнув щитом. Рука скоро заболіла, приймаючи удари на щит. Поряд саме вчасно наспів Мутьян – ревів, орудуючи величезною ґудзувуватою палицею.

      Несподівано спалахнуло вітрило. Вікінги на мить одскочили. Загаявся тільки купець. Щось кричав про крам, про те, щоб оберігали його. Торір устиг цим скористатися, підскочив до купця, чиркнув СКАЧАТЬ