Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Кариною. Плескав по щоках, повторював її ім’я. Вона нарешті слабко застогнала, розплющила очі, знову заплющила в напівнестямі. Потім зітхнула і перевернулася на бік. І ще неусвідомлено, якось по-дитячому безпорадно припала до варяга. Торір завмер, обіймаючи її, підтримуючи. Сам не помітив, як запосміхався.

      Роздiл 5

      Карина розрізняла дзвінкі дівочі голоси, що виводили пісню:

      Ой, ти, білая нитко,

      На сонячне світло ясне…

      Карині здавалося, що вона у себе в селищі, де подібно наспівували жінки, коли вибілювали полотно. А ще вона вловила запах юшечки, рибний, пряний. Карина завжди любила рибу – сором сказати – навіть дужче, аніж хліби-короваї. Усі слов’яни шанують хліб, вважаючи його головним з усього, що дає Мати-Земля. А от вона віддавала перевагу тому, що дає водяний хазяїн. Якось зізналася в тому Збудові, та він не розсердився, мовив лише, щоб дари водянику робила, добре слово йому говорила. Інакше водяник зрозуміє, що дівці усе його любо, може й до себе заманити. Жартома чи серйозно мовив це, та тільки відтоді Карина остерігалася темної води… І як захлюпнула її вода, коли тягнув її в річку деревлянин невідомий, коли топив у холодній чорній каламуті…

      Вона застогнала, враз усе згадавши, розплющила очі. Не маренням це було – явою страшною. А схаменулася – мов і не було нічого. Лежала вона на бараниці під кущем, накрита чужим плащем. Та все ж було, було те: і наглий напад, і вогонь, і вишкірений рот ворога під машкарою шолома, і каламуть холодної води, куди тягнула її жорстока рука.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примітки

      1

      Заборола – захищені галереї на фортечній стіні. (Тут і далі прим. авт., якщо не зазначено інше.)

      2

      Відомі імена трьох князів-засновників Києва – Кий, Щек, Хорив. Авторка взяла на себе сміливість зробити ці імена династичними в роду київських князів. Так, чоловік однієї з героїнь роману, князь Хорив, не є тим легендарним засновником, про котрого оповідає «Повість минулих літ», а просто зображений як один з його нащадків.

      3

      Хель – у скандинавів володарка потойбічного світу, крижаного пекла Хельгейму (названого за іменем цієї великанші), хтонічне чудовисько із гниючими ногами.

      4

      Пісня списів – битва. Такі поетичні метафори, що мають назву кенінґи, часто вживалися в мові скандинавів.

СКАЧАТЬ