Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ деревляни, що збіглися були, уповільнили кроки, зупинилися, дивилися на чужинця під турячою личиною.

      Торір відкинув залишки сирого м’якуша, облизав долоню.

      – Чого вирячилися? Не впізнаєте? Я знову з вами!

      За все своє бурхливе, сповнене небезпек життя Торіру ще жодного разу не доводилося ускакувати в подібну халепу. І тільки коли деревляни опустили зброю, він зміг перевести дух. Серце й далі безумно калатало, але він уже зрозумів, що виграв.

      – Мал? Це справді ти?

      – Я. Тепер я в цьому тілі, сильнішому, спритнішому. Хай моє колишнє тіло пустять за димом у священному вогні, і, присягаюся святими родами богів, я поведу вас за собою, ми візьмемо дитинець Туров, і тоді матимете срібло й куни з його скарбниць.

      Навряд чи справжній Мал запропонував би їм подібне. Але ідея взяти таку неприступну фортецю, як Туров, надихнула деревлян. Вони були племенем нападників, у походах діставали чимало: здобич, багатство, славу, честь. А де вони більше збагатяться, ніж тут, захопивши Туров, що їх може уславити ще більше? Узяти таке укріплення… Ех! А той, хто запропонував це, вочевидь, не простий. Він убив Турячого Мала, але знає їхні звичаї, і цим прихиляє їх до себе. До того ж, не дурень, розуміє, чим йому обернеться невдача з узяттям града. Але запевняє, що Туров ляже. Ось тоді вже!.. У деревлян чесалися руки, горіли очі.

      Торір готував їх до нападу два дні. І весь цей час відчував за спиною недовірливі, злісні погляди. Але його досвід, його воля все ж приборкували деревлян. Вони зрозуміли, що він сильніший, хитріший за них. І, немов дике стадо, визнали нового ватажка.

      Однак Торір не хотів ризикувати і набрав собі охорону. Насамперед наблизив до себе воїна в рисячій подобі. Той так і звався – Рись. У деревлян було заведено давати собі імена диких тварин, бо вважалося, що так вони набувають їхньої сили і спритності. Торір вибрав Рися тому, що той першим визнав його. І не через те, що був особливо віруючим, просто виявився кмітливішим за інших, зрозумів, що чужинець не з простих, силу його відчув. Рись був честолюбним – із простих воїнів, він не мав вельможної рідні, тому вище десятника піднятися не зміг би. А от при новому сильному ватажкові – хто знає. І новий «Мал» одразу відзначив його, доручивши підібрати загін для своєї охорони. Рись упорався із завданням чудово, зі знанням досвідченого воїна. Він же й розповів Торіру про деревлянські справи.

      – Колишній Турячий Мал був улюбленцем головного з деревлянських князів-старійшин Мала Старого. Той навіть збирався передати синові своє верховенство в родах. Але ти убив його, і, якщо хоч на мить оступишся, знайдеться чимало таких, хто захоче вислужитися перед Старим Малом і покласти до його ніг голову вбивці коханого сина.

      – А ти?

      – Я? Я з тобою. Адже я першим тебе визнав, тож Старому Малу неодмінно про це повідомлять. Отож, якщо візьмемо Туров, я до Мутьяна піду. Він також син Старого Мала, але нелюбий син, свавільний. Він давно вийшов з-під батьківської влади, навіть свій град вибудував, СКАЧАТЬ