Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Лестило їй, що великий Боригор прислухається до думок жінки з терпеїв, що й інші її вплив на князя помічають і особливу повагу їй учиняють.

      Карина знала, що головною турботою Боригора на старості літ був його син Родим.

      Первісток князя Родим, син владної Параксеви, давно подорослішав, свою дружину мав. Владний був Родим не гірше за матір, а головною перешкодою до князівського столу вважав отця рідного. Доки мудра мати не підказала, як князя Боригора прибрати з дороги.

      Здавна існував такий закон: якщо трапляється великий недорід, якщо неврожай стається три літа поспіль – отже, провина в тому правителя, неугодний він богам і приносить людям нещастя. І ось, коли на третє літо недороду на священній галявині зібралися волхви, наперед виступив Родим-княжич і нагадав племінним вождям зі старійшинами про цей закон. Мовляв, усі біди радимичів минуться, якщо волхви на вівтарі оддадуть за жертву його батька, князя Боригора. Старійшини визнали, що такий звичай є, а волхви мудрі порадилися, погадали на крові й диму і виснували, що Родим має рацію.

      Проте старий Боригор не вірив у ворожіння волхвів і не побажав сам, як вівця, прийти на заклання. Сховався він таємно, пішов у ліси, де навіть досвідченим мисливцям не усі стежки відомі. І Карину із собою взяв у вигнання. Ох і набідувалася ж вона з ним по болотах і трясовинах, ховаючись, перебираючись із місця на місце, коли післані ловці зганяли їх із чергового пристановища. А Боригор уже вирішив, як учинить з улюбленою меншицею. Якось під час ночівлі на лісовій заїмці, у глушині дикій, мовив їй князь:

      – Я ж розумію, що рано чи пізно мене наздоженуть ловці й уб’ють безжально і жорстоко. А потім з великими почестями поховають у княжому кургані. Тебе ж – як дружину улюблену – поряд зі мною живцем закопають. Княгиня Параксева обов’язково простежить, щоб саме ти мене на той світ супроводила. Навіть коли я зараз відпущу тебе, самі волхви на тебе, Лелічко моя люба, таку облаву влаштують, що, хоч би й сам Лісовик сховав, знайдуть неодмінно і до кургану притягнуть. І тільки одне тебе може врятувати. Ніхто не наважиться ховати жінку, якщо у неї під серцем нове життя б’ється.

      Від спогадів Карину відвернув глухий шум над головою. Нагорі загуділо, глухо і важко стукнуло, навіть зруб порубу здригнувся, а з брусованої ляди посипалася земля. Карина повільно підвела голову, судомно глитнула слину. Здогадалася, що це прогоріла, обвалилася дядькова хата. Отже, все. Чи живий ще хто з терпеїв, чи усі полягли – вона не знала. Але так моторошно, так гірко і страшно раптом зробилося, що заридала тихенько, кусаючи губи, щоб не завити голосно, не налякати діточок, що мирно сопіли поряд. Плакала довго, ковтаючи сльози. А потім думки і почуття загальмували. Вона сиділа, впірившись у морок нерухомим поглядом, і сама не помітила, як заплющились очі, думки геть зникли. Прийшов сон.

      Розбудив її дитячий плач. Бусько прокинувся першим, розштовхав Гудима, і вони удвох термосили її, просили їсти. Діти завжди голодні, коли їсти СКАЧАТЬ