П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи. Стефан Піпа

Чтение книги онлайн.

      Проте, на превелике здивування діда, мобільний телефон не подавав жодних, хоча б мінімальних, ознак життєдіяльності:

      – Дивно, телефон ніби розрядився.

      – Візьміть мій, – моментально запропонував вусань, але виявилося, що і його телефон не здатний ані надсилати, ані приймати дзвінки.

      Тут підійшов до гурту юний хлопець і кинув перед двома забіяками їхні речі, борсетку і течку, та всівся на землю.

      Борсетка впала, перекрутившись у повітрі, і блимнула світлом, відбивши промінчик сонця від маленької золотавої таблички, прикріпленої до неї. Дідо, нахилившись, прочитав на табличці одне-єдине слово «БрендА» і, забувши про негаразди зі зв’язком, швидко звернувся до коротуна:

      – Гарна у Вас борсетка.

      Коротун підозріло зиркнув на діда, швидко забрав борсетку та заховав її собі за спину:

      – Ну, то й що? Сам знаю. Вам яке до неї діло?

      – Можна ближче глянути? – попросив дідо.

      – Не можна! – категорично відмовив коротун.

      – Справа в тому, що вона, – спробував пояснити дідо, але коротун його різко, емоційно та безапеляційно перебив:

      – Дєд, ти шо, заривки шукаєш? А? Ну, шо ти пристав? Ти вообщє, куди збирався? А? Дай отдохнуть…

      Дідо аж знітився від активної відсічі. З ним в такому тоні вже давно не розмовляли. І йому навіть на мить здалося, що табличка та, а особливо слово «БрендА» на ній, просто йому привиділися.

      Вусань, передбачаючи, що такий стиль розмови може призвести до чергової бійки, вирішив згладити гострі кути:

      – Панове, облиште. Давайте шукати вихід. Мене клієнт чекає.

      Втомлений чоловік витер носовою хустинкою течку від коньяку і, підклавши її собі під голову, вже встиг розлягтися у всю довжину свого тіла на траві, але за розмовою слідкував і вставив своїх «п’ять копійок»:

      – Що значить, давайте шукати? Вам треба, то йдіть. А мені й так добре. Ну їх всіх в баню…

      Вусань подивився на втомленого чоловіка. З усього його вигляду було зрозуміло, що найближчим часом він нікуди йти не збирається. Далі він перевів погляд на коротуна – той теж не вважав за потрібне йти негайно вже і, киваючи головою на діда, промовив до вусаня:

      – Йди, йди. І дєда з собою забери. А то він тут загострює… накаляє обстановку…

      Втомлений чоловік з течкою, не дивлячись на співбесідників, ліниво підтримав коротуна:

      – Да-да…

      Подивився вусань і на юного хлопця. Той сидів, обхопивши коліна руками, і про щось думав, і не те що йти, а й навіть розмовляти не збирався. Останнім вусань з надією подивився на діда:

      – Ви СКАЧАТЬ