Шопенгауер як ліки. Ірвін Ялом

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мені потрібно дещо більше, аніж звичайна психотерапія. Він сказав, що людині з такою залежністю, як моя, найкраще було б вдатися до духовного переродження. Його припущення спонукало мене звернутися до релігійної філософії – особливо течій і практик Далекого Сходу – з-поміж інших вони, на мій погляд, мали сенс. Усі інші релігії не вдавалися до ґрунтовного розгляду філософських питань – натомість вони використовували Бога, уникаючи істинного філософського аналізу. Я навіть провів кілька тижнів у духовних центрах, де займалися медитацією. Мушу зізнатися, було досить цікаво. Це не допомогло подолати одержимість, але водночас у мене з’явилося відчуття, що там таки криється щось важливе. Просто я ще не був до цього готовий.

      Тим часом, за винятком періоду вимушеного «утримання» в ашрамі, хоч навіть там мені вдалося прослизнути в кілька «шпарин», я продовжував свою гонитву за сексуальними задоволеннями. Як і раніше, я спав із багатьма жінками – десятками, сотнями. Іноді в мене було по дві жінки на день – будь-де, будь-коли, я шукав їх постійно, так само, як і тоді, коли ми з вами зустрічалися. Секс на один-два рази – а тоді знов усе спочатку. А опісля – жодного відчуття захвату. Знаєте, є таке прислів’я: «Перший раз буває тільки раз». – Філіп підвів голову й обернувся до Джуліуса: – Я пожартував, лікарю Герцфельд. Пригадую, ви якось сказали, що вас вражає той факт, що під час наших зустрічей я жодного разу не пожартував.

      Настрій Джуліуса аж ніяк не спонукав його до веселощів, однак він вичавив із себе щось схоже на усмішку, хоч і впізнав у цьому bon mot1 власну саркастичну заувагу, яку колись зробив під час розмови з Філіпом. Той нагадував йому механічну ляльку, з голови якої стирчав великий заводний ключ. Час знову його завести.

      – Що ж було потім?

      Не відводячи погляду від стелі, Філіп знову почав говорити:

      – А тоді одного дня мені сяйнула думка. Оскільки жоден із психотерапевтів не годен був мені допомогти – перепрошую, лікарю Герцфельд, але ви теж потрапили до цього переліку…

      – Я вже починаю про це здогадуватися, – втрутився Джуліус і похапцем додав: – Не треба вибачень. Я ціную твою чесність.

      – Перепрошую, не хотів про це розводитися. Отже, оскільки терапія не була ефективною, я вирішив вдатися до самозцілення за допомогою курсу бібліотерапії, що охоплював би думки наймудріших людей, які будь-коли жили на цьому світі. Тож я взявся до систематичного читання філософських праць, починаючи з давньогрецьких досократиків і закінчуючи Поппером, Роулзом і Квайном. Через рік навчання моя одержимість залишилася незмінною, однак я зробив кілька важливих висновків: я на правильному шляху, філософія – це моє. То був суттєвий крок уперед – пригадайте, як часто ми говорили про те, що я ніде у світі не почуваюся як удома.

      – Авжеж, це я теж пам’ятаю, – кивнув Джуліус.

      – А тоді мені спало на думку таке: оскільки я планую присвятити СКАЧАТЬ