Шопенгауер як ліки. Ірвін Ялом

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подумати про психотерапію. «Ось чому я хочу зосередитися на лікуванні, – каже чоловік. – Якщо почитати книжку й добре виспатися – це саме те, чого я хочу, то скажіть мені, лікарю Герцфельд, чому, на Бога, я не можу цього зробити? Чому я цього не роблю?»

      У пам’яті поволі зринали й інші деталі його роботи з Філіпом Слейтом. Цей пацієнт дуже зацікавив його як дослідника. На момент їхньої першої зустрічі Джуліус уже певний час працював над матеріалом про силу волі у психотерапії, і запитання Філіпа: «Чому я не можу робити те, що насправді хочу?» – було б ідеальним початком для статті. Та найбільше він згадував про те, наскільки непробивним був цей пацієнт: за три роки Філіп абсолютно не змінився, залишившись на тому ж рівні – і його сексуальний потяг теж не зазнав жодних змін.

      Що трапилося з Філіпом Слейтом? Він нічого про нього не чув відтоді, як той різко припинив лікуватися двадцять два роки тому. Знову ж таки, Джуліус гадав: а раптом, незважаючи ні на що, він таки допоміг цьому пацієнтові? Йому закортіло дізнатися про це тієї ж миті, немовби то було питання життя і смерті. Він схопив телефон і набрав 411.

      2

      Екстаз у мить злиття… оце воно! Справжня сутність та основа всіх речей, мета й призначення самого буття.

      – Алло, це Філіп Слейт?

      – Так, я слухаю.

      – Це лікар Герцфельд, Джуліус Герцфельд.

      – Джуліус Герцфельд?

      – Голос із минулого.

      – Далекого минулого. Я б сказав – з епохи плейстоцену. Джуліус Герцфельд. Навіть не віриться – це ж скільки… мабуть, років із двадцять минуло? То в чому річ?

      – Бачиш, Філіпе, я телефоную з приводу оплати за мої послуги. Скидається на те, що я не отримав повну суму за нашу останню зустріч.

      – Що? Остання зустріч? Але я певен, що…

      – Філіпе, я жартую. Як бачиш, дещо в цьому житті залишається незмінним – я так і залишився жвавим і невгамовним стариганем. Гаразд, буду серйозним. Постараюся коротко пояснити мету мого дзвінка. Я маю певні проблеми зі здоров’ям та якраз міркую про те, щоб вийти на пенсію. І через усі ці думки в мене з’явилося непереборне бажання зустрітися з колишніми пацієнтами – так би мовити, підбити підсумки, задовольнити цікавість. Якщо схочеш, поясню детальніше пізніше. Тож маю до тебе таке запитання: ти не проти зі мною зустрітися й годинку потеревенити? Пригадаємо наші зустрічі, розкажеш, як склалося твоє життя… Для мене це було б корисно й цікаво – і хто його зна, можливо, для тебе теж?

      – Гм, годинку… Гаразд – чом би й ні? Сподіваюся, зустріч безкоштовна?

      – Хіба що ти захочеш, щоб я оплатив твій час – це ж я наполягаю на зустрічі. Як щодо цього тижня? Скажімо, у п’ятницю вдень?

      – П’ятниця? Добре. Мене влаштовує. Зустрінемося о першій. Я не братиму грошей за свій час, але цього разу зустрінемося в моєму офісі – він розташований на Юніон-стрит, 4-31. Юніон-стрит, що біля СКАЧАТЬ