Прислуга. Кетрін Стокетт
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Прислуга - Кетрін Стокетт страница 21

Название: Прислуга

Автор: Кетрін Стокетт

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Зарубежная образовательная литература

Серия:

isbn: 978-617-12-3935-7, 978-617-12-3934-0, 978-617-12-3381-2, 978-0-399-15534-5

isbn:

СКАЧАТЬ з мітлою в одній руці та кошиком для сміття в іншій, намагаючись прибрати весь їхній безлад. Поки вона лишається в ліжку, я маю роботу. Навіть попри те, що в неї нема дітей і вона весь день нічого не робить, вона найледачіша жінка, яку бачила. Лінивіша навіть за мою сестру Доріну, яка в житті й пальцем не поворухнула, бо в неї був порок серця (пізніше ми дізналися, що насправді це просто муха залетіла в рентгенівський апарат).

      І річ не лише в ліжку. Міс Селія виходить з будинку лише для того, щоби пофарбувати волосся і підрівняти кінчики. За три тижні, що я тут працюю, це сталося тільки одного разу. Мені тридцять шість років і я все ще чую мамин голос: «Це не твоя справа», та хочу знати, чого за межами цього будинку так боїться ця леді.

      Щоразу, коли міс Селія дає мені зарплатню, я відраховую:

      – Ви розповісте про мене містеру Джонні через дев’яносто дев’ять днів.

      – Чорт, час летить швидко, – каже вона з хворобливим виглядом.

      – Сьогодні на ґанок скочила якась кицька, а я ледь інфаркт не дістала, бо злякалася, що прийшов містер Джонні.

      Чим ближче до терміну, тим більше й більше нервує міс Селія, зрештою, як і я. Невідомо, що вчинить цей чоловік, коли вона йому розповість. Може, він звелить їй звільнити мене.

      – Мінні, сподіваюся, у нас іще досить часу. Гадаєте, я вже краще готую? – питає вона, і я дивлюся на неї. У неї гарна усмішка, білі рівні зуби, але вона найгірший кухар з усіх, яких я бачила.

      Тому повертаюся назад і навчаю її найпростішого, бо хочу, щоб вона навчилася й навчилася швидко. Розумієте, мені треба, щоб вона пояснила своєму чоловікові, чому стошістдесятип’ятифунтова негритянка має ключі від його будинку. Хочу, щоб він знав, чому я щодня тримаю у своїх руках його срібло та мільйонкаратні рубінові сережки міс Селії. Мені конче потрібно, щоби він дізнався про це до того, як одного прекрасного дня повернеться додому та викличе поліцію. Або зекономить десять центів і сам усе владнає.

      – Дістаньте свинячий окіст, перевірте, чи там достатньо води, добре. Тепер збільшіть вогонь. Бачите маленькі бульки – означає вода така, як треба.

      Міс Селія тупиться на горщик так, ніби заглядає у своє майбутнє.

      – Мінні, ви щасливі?

      – Чому ви ставите такі смішні запитання?

      – Але ви щасливі?

      – Звичайно, я щаслива. Ви теж щасливі. Великий будинок, велике подвір’я, турботливий чоловік. – Похмуро глипаю на міс Селію, щоби переконатися, що вона це помітила. Бо я не біла людина, щоби питати, чи достатньо вона щаслива.

      І коли в міс Селії згоріли боби, намагаюся застосувати весь свій самоконтроль, хоча моя мама божилася, що я народилася без нього.

      – Гаразд, – ціджу крізь зуби, – зготуємо ще одну порцію перед тим, як містер Джонні прийде додому.

      Якби це була якась інша жінка-роботодавець, то я би раділа, що можу ще годину покомандувати нею. Але міс Селія, вона СКАЧАТЬ