Прислуга. Кетрін Стокетт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ моєму обличчі?

      – Ні, – витискає вона, сльози навернулись їй на очі. Доторкається до моєї руки. – Я просто дуже вдячна, що ви тут.

      Я витягую руку з-під її руки.

      – Міс Селіє, ви маєте набагато більше приводів для вдячності, ніж я.

      – Я знаю. – Вона оглядає кухню, наче щось жахливе. – Я ніколи не мріяла про таке.

      – Ну й хіба ви не щасливі?

      – Я ще ніколи не була такою щасливою.

      На цьому закінчимо. Під усім цим щастям вона не здається щасливою.

* * *

      Тієї ночі я телефоную Ейбілін.

      – Учора міс Гіллі була в міс Ліфорт, – повідомляє Ейбілін. – Вона розпитувала, чи комусь відомо, де ти працюєш.

      – Боже, якщо вона мене знайде, то все зруйнує. – Минуло два тижні після Страшного жаху, якого я заподіяла тій жінці. Як би її потішило моє миттєве звільнення.

      – Як зреагував Лерой, що ти отримала роботу? – питає Ейбілін.

      – Геть прибитий. Він ходить по кухні перед дітьми, як півень, – кажу. – Поводиться так, ніби він єдиний утримує сім’ю, а я просто розважаюсь. А потім у ліжку мій великий старий бик мало не розплакався.

      Ейбілін сміється.

      – Лерой дуже гордий.

      – Так, я просто мушу бути впевнена, що містер Джонні не заскочить мене.

      – І вона не зізналася тобі, чому не хоче, щоб він знав?

      – Каже, що хоче, щоб він думав, ніби вона сама спроможна готувати й прибирати. Але причина не в цьому. Вона щось від нього приховує.

      – Хіба ж не смішно, як усе склалося. Міс Селія не може нікому нічого сказати, тому що містер Джонні дізнається. Тож міс Гіллі тебе не знайде, бо міс Селія не може нікому нічого сказати. Ти навіть якби й хотіла, то не змогла б улаштуватися краще.

      – Угу, – це все, що я можу відповісти. Не хочу здатися невдячною, бо це Ейбілін знайшла мені роботу. Але не вдається позбутися відчуття, що всього лише подвоїла свою проблему з міс Гіллі: тепер додався ще й містер Джонні.

      – Мінні, мені треба тебе запитати, – Ейбілін прочищає горло. – Ти знаєш міс Скітер?

      – Така висока, часто приходила до міс Волтер грати в бридж?

      – Ага, як вона тобі?

      – Хтозна, така сама біла, як і решта. А що? Що вона про мене говорила?

      – Про тебе нічого, – запевнила Ейбілін. – Вона просто… кілька тижнів тому, не знаю, чому й досі про це думаю. Вона дещо мене запитала. Запитала, чи я хочу все змінити. Біла жінка ніколи не запитувала…

      Але потім до спальні ввалюється Лерой і просить кави перед нічною зміною.

      – Ну, він прокинувся, – кажу. – Давай пошвидше.

      – Ні, не зважай. Нічого такого, – відступається Ейбілін.

      – Що? Що відбувається? Що ця дівчина говорила тобі?

      – Ми просто балакали. Якісь дурниці.

      Розділ 4

      Протягом першого тижня в міс Селії я все драїла, аж поки не залишилося жодної ганчірки чи шматка СКАЧАТЬ