Прислуга. Кетрін Стокетт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ коли вам зручно?

      У мене ще ніколи не було такого вибору. Я відчуваю, як мої очі звужуються.

      – Як щодо восьмої? У міс Волтер я приходила на восьму.

      – Добре, о восьмій – це дуже добре. – Вона стоїть і чекає на мій наступний крок.

      – Тепер ви мусите сказати, коли мені йти.

      – А коли? – запитує Селія.

      Я закочую очі.

      – Міс Селіє, це ви повинні мені сказати. Так має бути.

      Вона ковтає слину, їй справді дуже важко. Я просто намагаюся пошвидше закінчити, допоки вона не передумала мене брати.

      – Як щодо четвертої години? – питаю. – Я працюватиму з восьмої до четвертої, матиму трохи часу на обід чи щось таке.

      – Гаразд.

      – Тепер… нам треба обговорити платню, – продовжую я, і пальці на моїх ногах починають рухатися. Мабуть, платня невелика, якщо п’ять служниць уже відмовились.

      Жодна з нас не озивається.

      – Ну ж бо, міс Селіє. Скільки ваш чоловік радить вам платити мені?

      Вона дивиться на кухонний комбайн, яким, б’юсь об заклад, навіть не вміє користуватись, і видає:

      – Джонні не знає.

      – Ну гаразд. Увечері спитайте його, скільки він платитиме.

      – Ні, Джонні не знає, що я наймаю служницю.

      Моє підборіддя опускається до грудей.

      – Тобто він не знає?

      – Я не розповім про це Джонні. – Її блакитні очі стають такими великими, наче вона дико його боїться.

      – А як містер Джоні вчинить, якщо прийде додому й заскочить на своїй кухні темношкіру жінку?

      – Вибачте, я просто не можу…

      – Я скажу вам, як він учинить: він дістане пістолет і пристрелить Мінні просто тут, на цій ненапуцованій підлозі.

      Міс Селія хитає головою.

      – Я не розповім йому.

      – Тоді я змушена піти, – оголошую я. Лайно. Я це знала. Ще коли переступила цей поріг, то знала, що вона ненормальна…

      – Не те, щоб я його обманювала. Мені просто потрібна служниця.

      – Звичайно, вам потрібна служниця. Остання, мабуть, отримала кулю в голову.

      – Він ніколи не з’являється вдома протягом дня. Ви лише прибиратимете й навчите мене готувати вечерю, на це піде всього кілька місяців…

      Я занюхала щось згоріле. І побачила, як із духовки валить дим.

      – А потім, за кілька місяців, ви мене звільните?

      – А потім я… розповім йому, – сказала вона, та спохмурніла від самої думки про це. – Будь ласка, я хочу, щоб він думав, що сама можу впоратись. Хочу, щоб він думав, що я… чогось варта.

      – Міс Селіє… – Я хитаю головою, не вірячи, що вже сперечаюся з цією леді, хоч іще й дві хвилини тут не пропрацювала. – Гадаю, ви спалили свій торт.

      Вона хапає ганчірку, кидається до духовки й рвучко смикає за торт.

      – Ой! Трясця!

      Я ставлю сумочку й відсовую її вбік.

      – Не можна чіпати гарячу СКАЧАТЬ