Название: Компанії майбутнього
Автор: Фредерік Лалу
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Управление, подбор персонала
isbn: 978-617-12-3024-8,978-617-12-2469-8
isbn:
Інша медсестра розповідає схожу історію про свій досвід роботи в одній з місцевих патронажних служб:
«В останні роки я відповідала за 80 пацієнтів, яких ніколи добре не знала…Планування роботи здійснювалося кимось, хто не знав пацієнтів. Багато разів виникали проблеми, коли я не могла пояснити пацієнтові, чому ніхто не прийде або чому не дотримується узгоджений час. За сім років у мене було 14 менеджерів, і це теж виснажувало. Організація стала занадто великою та складною в управлінні. Ніхто не відчував відповідальності за догляд пацієнтів. Щодня серед колег були скарги й конфлікти».[28]
Третя медсестра розповідає ось таку історію:
«Останньою краплею стало те, що керівництво моєї попередньої компанії захотіло, щоб ми продавали всілякий дріб’язок пацієнтам. Ми мали продавати продукцію з внутрішньої аптеки, створеної організацією. Нам було дуже неприємно, що над нашими досвідом та чесністю чиниться така наруга. Для мене і для багатьох колег це був поворотний момент у відданості роботодавцю».[29]
Люди, які працюють у штаб-квартирах цих організацій, не вважають свою роботу набагато більш значущою. У міру зростання тих компаній таке ставлення поширювалося й на інші рівні управління. Щиро вірячи у те, що роблять, керівники на кожному рівні намагаються виконувати свою роботу: наглядати за безпосередніми підлеглими, звертаючи пильну увагу на відхилення у бюджеті, двічі перевіряючи кожен запит на виділення коштів, перед будь-якою зміною у курсі лікування переконувалися, що все узгоджено з фахівцями. Тим часом мотивація та ініціатива потроху опиняються на узбіччі.
Buurtzorg – організація, що спричинила революцію у сфері патронажу, – була заснована наприкінці 2006 року Йосом де Блоком. Йос працював медбратом протягом 10 років, а відтак піднявся по службових сходах, щоб розібратися з ролями керівництва та співробітників у патронажній організації. Побачивши, що не може домогтися змін зсередини, він вирішив заснувати власну компанію.[30] Система догляду та структура цієї організації були сформовані зовсім іншою парадигмою. Buurtzorg, компанія, яку він створив, стала надзвичайно успішною, за 7 років кількість її членів зросла з 10 до 7000 медсестер. Вона досягла високого рівня обслуговування.
Самоврядні команди
У Buurtzorg (у перекладі з голландської це означає «догляд по сусідству») медсестри працюють групами по 10–12 осіб, кожна команда обслуговує близько 50 пацієнтів у невеликому, чітко визначеному районі. Команда відповідає за всі завдання, які раніше були розкидані по різних відділах. Вони відповідальні не тільки за забезпечення догляду, а й за ухвалення СКАЧАТЬ
27
Jos de Blok and Aart Pool,
28
Ibid., 20.
29
Ibid., 21.
30
Де Блок написав пам’ятку, де пояснював, яким чином організації, у котрих він працював, могли б запровадити структуру, де медсестри працювали б в автономних командах. Він вважав, що число директорських посад треба скоротити з 13 до 3, причому його власна посада теж входила до числа жертв. Не дивно, що вище керівництво не дуже прихильно сприйняло документ.