Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ документи, які їй подали. Вона відшукала останній аркуш, де треба було поставити підпис, надряпала ручкою величезну закарлюку та повернула теку Іколу. Той ще раз привітно посміхнувся їй, підійшов та невідомо звідки у нього у руці опинилася чорна троянда, яку він подарував Ґейдвіг.

      – Ти не дуже квапилася з прийняттям рішення, але прийми мої поздоровлення, бо ти зробила вірний вибір. З цієї хвилини ти одна із багатьох співробітників корпорації. Фанфари грати не будуть, проте це слід відсвяткувати. Як ідея до вечірньої поїздки…

      – У нічний клуб?

      – Ні, у дорогий ресторан, забудь про ці дурні заклади, моя пташечко, забудь. Твій статус змінився докорінно. Таким, як ти, нічні клуби не личать.

      Ґейдвіг майже не розкрила рота від подиву. Вона і ресторан, та ще дорогий, як пообіцяв Ікол. В неї дійсно є, що святкувати. Раптом вона дещо згадала: ніч вона провела тут, а де зустріне наступною? Ікол немов прочитав її думки:

      – Зараз заїдемо до твоїх апартаментів, заберемо усе необхідне, а той мотлох, який ти називаєш одягом, можеш залишити там. Більш він тобі непотрібен. Поки користуйся тим, у чому приїхала сюди, сукня тебе відпустить. Закарбуй зараз одне: у чому ти будеш ходити вибираєш ти, але якщо ти не відповідатимеш корпоративному духу, вибір за тебе робитиму я, або інші менеджери під моїм керівництвом. За те, що була слухняною, я тобі щось подарую.

      Він наблизився до Ґейдвіг та палкий пристрасний цілунок обпік їй шию. Звісно, в неї були статтєві стосунки, проте такої суміші радощі, поваги, пристрасті і навіть біті вона ніколи не відчувала. ЇЇ божевілля було миттєвим, солодким, розслаблюючим… Вона сподівалася, що він цілуватиме її і цілуватиме, доводячи до справжнього збудження, однак цього не відбулося. Ікол взяв її за руку. Вони прямували назад до її кімнати, але відчуття Ґейдвіг були дивними: вона йшла, немов не торкаючись ногами підлоги, немов пливучи у повітрі, в його обіймах. Перед її очами усе злилося, як минулого разу, і минулося так раптово, як і цілунок.

      Ікол залишив її у тій самій кімнаті, де вона відпочивала. Швидко переодягшись, Ґейдвіг була готова. Ікол якимось дивним чином відчував, що вона робить, як і коли, бо він зайшов до неї одразу, як вона одягнула черевики.

      Був похмурий день листопада, навіть почав йти сніг. Ґейдвіг уперше при світлі дня побачила будинок. Уночі він здавався їй величезним, а насправді не мав нічого особливого – стандартна цегляна сучасна будівля, навіть без якихось химерних стилізованих вивертів. В очах Ґейдвіг виникло питання, проте Ікол його не побачив. Вони сіли до авта і рушили до міста.

      ***

      В апартаментах, як і думала Ґейдвіг, на неї вже чекали. Двері було відчинено, а з кімнати лунав вереск господарки. Квартирантка несміливо зайшла до квартири, бо знала що зустріч з Гармидершею, як вона називала орендаторку, була неминучою. Почувши, що хтось зайшов Гармидерша озирнулася. Сказати, що то була величезна бабенція – не сказати про неї нічого. Її вигляд мав нагадувати: я хазяйка, СКАЧАТЬ