Тричі продана. Павло Наніїв
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Тричі продана - Павло Наніїв страница 23

Название: Тричі продана

Автор: Павло Наніїв

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Исторические любовные романы

Серия:

isbn: 978-617-12-4015-5, 978-617-12-3876-3, 978-617-12-4013-1, 978-617-12-4014-8

isbn:

СКАЧАТЬ думаєте, що вона жебрачка? Я сумніваюся в тому. Що поневірялася по світу – це могло статися. Відбили турки дитину від родини, як пташеня від гнізда. Що воно, мале, пам’ятає? Та й що мало робити, немічне?.. Ой, ні, не жебрачка вона, а шляхтянка. Я лише розбудила в ній благородну кров, що застигла від поневірянь.

      Довго гомоніли жінки, раділи, що Потоцька допомогла викупити Софію.

      А невдовзі ад’ютант полковника війська польського Юзефа Вітте під охороною кількох жовнірів, не жаліючи коней, мчав до Кракова, маючи при собі карнавку, у якій лежали десять тисяч злотих для Боскампа Лясопольського за грекинь.

      Розділ чотирнадцятий

      Запрошення

      У Кам’янці зупинився французький посол у Туреччині герцог Шаузель Гуф’є. Він мандрував зі Стамбула до Парижа. В домі пані Лоської, хоч і не чекали на такого високого гостя, але зраділи йому як старому, доброму другові. Ця дружба зародилася ще тоді, коли Вацлав Лоський із Шуазелем Гуф’є навчалися в Паризькій військовій академії. Мешкали пани Лоські поблизу родини Гуф’є на вулиці Ле Руа. Обидва вихованці славетної академії захоплювалися античною філософією, на цьому ґрунті здружилися й зустрічались не лише в академічних аудиторіях, а й по домівках, найчастіше у герцогів Гуф’є. В їхньому старовинному особняку діяв відомий у французькій столиці салон, у якому збиралися на диспути філософи й літератори, не тільки молоді, а й такі, що становили славу Франції. У різні часи тут звучали полум’яні слова Жан-Жака Руссо, Вольтера, Жоржа Дантона, Демулена та інших видатних людей. Не лише, а може, не стільки в Академії, скільки у салоні Гуф’є формувався громадський світогляд Вацлава Лоського та його паризького однокашника, сина господаря салону, герцога Франсуа Гуф’є – Шуазеля. Були вони політичними однодумцями. Попервах сповідували вчення Сократа, Платона, а під впливом французької філософії згодом стали вольтеріанцями, і, хоч навчались у військовій академії, обидва мріяли віддати себе благородній справі просвітництва.

      Однак доля розпорядилася по-своєму. Шуазель Гуф’є став дипломатом, а Вацлав Лоський військовим і, дослужившись до підполковника, наклав головою під турецькими кулями в бессарабських степах. Чимало часу спливло, як утратив Шуазель свого друга, а дружби не забував. Хоч куди закидала його доля – до Відня, Афін чи Стамбула, з першою ж оказією надсилав звідти щиросердні листи вдовиці свого польського приятеля, яку добре знав по Парижу. Давно збирався навідати жінку в її самітності, та все не виходило. Й ось випала така нагода.

      Про появу в Кам’янці відомого дипломата пані Лоська негайно сповістила Юзефові Вітте. Той занепокоївся. Шуазель Гуф’є репрезентує велику державу, яка задає тон політиці і світському життю всієї Європи. Незручно приймати його в невеличкому й не вельми пишному будинку Лоської. Поки гість спочивав, Софія з пані Лоською поїхали до Яна Вітте, щоб повідомити про несподіваний приїзд посла. Старий після смерті дружини нікого до себе не запрошував і сам не їздив ні до кого в гості, в його СКАЧАТЬ