Тричі продана. Павло Наніїв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Тепер пані Лодзя матиме і пишний палац, і рибні озера, і ліс. Щовесни наїжджатиме до Бялува на Сян, спочиватиме від краківської задухи.

      Лясопольський радів своєму надбанню, але потайки від дружини журився: де взяти гроші, щоб разрахуватися з Потоцьким? Бракувало п’ятьох тисяч. Пускатися в борги – сором. Коштовностей не хотілося чіпати: хто знає, що ще в житті станеться? Часи ненадійні. Король Станіслав Август Понятовський не дуже міцно сидить на троні. Не він править країною, а магнати Потоцькі, Браніцькі, Четвертинські, Ржевуські… І кожен нашіптує йому своє. Одні радять спілкуватися з російською імператрицею Катериною, інші силкуються здружити його з Пруссією. Дві могутні сили діють у Польщі, і кожна намагається нав’язати свою волю королеві. Боскамп Лясопольський, досвідчений політик і дипломат, бачить і третю силу – міщанство, ремісництво та селянство, затиснуте в лещата магнатської сваволі. У нижчих верствах суспільства жевріє ненависть. Іскри вже подекуди спалахують: там пана вбили, там спалили маєток. Неспокійно стало на шляхах. Пан посол добре знає, що це означає. Почнеться завірюха – маєток у кареті не повезеш, а коштовності схопив, та й поїхав. Але ж де гроші взяти? І тут йому пригадалися грекині. Ляснув себе по лобі:

      – Еврика! Нєх пан Вітте потрясе гаманцем!

      І Лясопольський сів писати листа.

      «Мушу повідомити вашу мосць, що господарські справи мої останнім часом занепали через недорід хлібний, падіж худоби та втрату від вогню ґуральні. Збитки, заподіяні мені, занадто великі, щоб залагодити справи. Отож смію просити вельможного пана Юзефа сплатити мені десять тисяч злотих за грекинь. Якщо пан не спроможний це зробити, то нехай поверне їх мені».

      З передчуттям чогось неприємного розкривав Юзеф конверт від Лясопольського. Читаючи, хмурився. Невдовзі подав листа жінці.

      – Ось, кохана моя, читай.

      Софія з цікавістю прочитала, а потім довго міркувала, що сказати на це. Зрозуміла, що козирі пливуть до її рук, але… Як повестися в таких обставинах? Вдаючи себе стурбованою, відповіла, ніби жартома:

      – Десять тисяч злотих – то великі гроші. Чи варто тобі позбутися таких коштів заради мене? Може, мені повернутися до посла, щоб не довести тебе до убозтва?

      – Як смієш таке казати?! – Юзеф щиро пригорнув до себе красуню. – Хіба не люблю тебе, не ціную?

      Софія ніжно пригорнулася до його грудей, защебетала:

      – Я теж тебе кохаю, але не бажаю, щоб ти розорився. Пані Лодзя така добросерда!. Вона втішить мене.

      – Ні, ні! Не оддам тебе нікому. Я готовий віддати все майно, аби ти лишилася зі мною.

      – Ну, чини, як знаєш, – тихо промовила Софія. Вона впевнена: у Кракові на неї чекали не почесті, не юрба залицяльників, а прислуговування в покоях панів Лясопольських.

      Незабаром до Кам’янця прибула Жозефіна Потоцька, щоб хоч трохи спочити від господарських справ і докучливої тульчинської знаті. Текля з пані Лоською розповіли їй про те, що Боскамп Лясопольський вимагає сплатити за грекинь гроші або ж повернути їх йому.

      – Таких грошей ми не маємо. СКАЧАТЬ