На межі самотності. Бенедикт Вельс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не постукавши, зайшла в кімнату і причинила двері. На її обличчі сяяла бешкетна усмішка.

      – Що таке?

      Власне кажучи, я приблизно здогадувався, про що вона прийшла поговорити. Ліз на той момент було чотирнадцять, і цікавили її всього три речі: малювання, низькопробні фільми про кохання і хлопці. Тепер вона була найсимпатичнішою дівчинкою в класі: з білими кучерями, глибоким голосом і усмішкою, здатною будь-кого звести з розуму. На шкільному подвір’ї її часто можна було побачити в оточенні інших дівчат, котрим вона розказувала, з яким хлопцем де поцілувалася і як нудно чи, в ліпшому разі, посередньо це було. Добре не було ніколи, а хлопці завжди були старшими, з міста, однокласникам про поцілунок з Ліз годі було й мріяти. Іноді вони все ж намагалися добитися прихильності моєї сестри, але вона їх ігнорувала.

      Ліз всілася на ліжко і штовхнула мене ліктем.

      – Зрадник, ось ти хто!

      Я продовжував записувати історію і слухав упіввуха.

      – Чому?

      – Ти цілувався з дівчинкою.

      – Звідки ти знаєш? – зашарівся я.

      – Моя подружка тебе бачила. Вона сказала, ви цілувались прямо перед нашими дверима і ти засунув язика їй майже в горлянку. Сказала, ви виглядали мов два лабрадори.

      Ліз зареготала, відібрала в мене блокнот і стала замальовувати сторінку якимись фігурками і своїм ім’ям. Ліз, Ліз, Ліз.

      Історія про поцілунок була правдою. Я вмів спілкуватися з дівчатами так, ніби то хлопці, і час від часу отримував любовні записки, нишком просунуті під партою. Життя здавалося наповненим добрими знаками, і моя самовпевненість зростала. Я був нетиповим старостою: на уроках часто розмовляв і подеколи з нахабною усмішкою задирав ноги на парту, чекаючи, доки вчитель почне сваритися. Пізніше така поведінка здавалася мені по-дурному зухвалою, але в тому віці мені подобалося задавати тон серед друзів і бути в центрі уваги. Я почав зависати зі старшими хлопцями і час від часу влаштовував бійки. Коли хтось з нової компанії невдало жартував про мене, я одразу ж кидався на нього з кулаками. Ці жарти ніколи не були по-справжньому злими, і все ж добряче зачіпали. Дехто зі старших хлопців уже випивав і покурював траву, та я поки що відмовлявся, коли мені пропонували долучитися. І, звісно, я не розказував їм, що люблю читати та вигадую власні історії. Я знав, за таке мене обов’язково засміють, тому ретельно приховував цей бік свого життя.

      – Ну і як поцілунок? – спитала Ліз, жбурляючи блокнот мені на коліна.

      – Не твоє діло.

      – Та кажи вже. Ми завжди все один одному розказуємо, хіба ні?

      – Так, але зараз мені не хочеться.

      Я підвівся і пішов у батьків кабінет, де завжди стояв легкий запах пилу і старих паперів. Почувши, що сестра йде за мною, я прикинувся зосередженим і став порпатися в шухлядах письмового стола. У більшості з них не було нічого крім чохлів для окулярів, чорнильниць і пожовклих аркушів. Але діставшись до найнижчої, я натрапив на фотоапарат СКАЧАТЬ