Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Оріон Золотий. Театр (збірник) - Іван Драч страница 16

Название: Оріон Золотий. Театр (збірник)

Автор: Іван Драч

Издательство: Фолио

Жанр: Драматургия

Серия:

isbn: 978-966-03-7603-8

isbn:

СКАЧАТЬ – це хліб. Так в уяві моїй

      Вона поставала. А тут,

      У школі у вас, із хліба усе

      Починається. Звідки і як

      Прийшло вам це в голову?

      Дивне питання. Та все найпростіше —

      Найважче. Дуже ж просто це —

      З хліба почати. Ніхто ж не почав. Ви!

Вчитель

      От диво дивне. Наче все і знав,

      Наче знав тисячу літ.

      Та саме тоді осяяло, освітило.

      Якось у школу завітав дідусь

      Іван Степанович Савчук —

      Пастух колгоспний літ під дев’яносто.

      Старий витягнув з-за пазухи

      Маленький вузлик.

      Розгортає хустину білу.

      Бачу – хліб засохлий,

      Черствий і мацаний вже перемацаний.

      «Ви знаєте, що це таке?

      Так, хліб-то хліб, але який?

      Я, як і ви, не вірю в Бога,

      Та називаю хліб святим.

      А ви, учителі, про це забули.

      Що ж це виходить?

      Чотири внуки в мене,

      Чотири лютих розбишаки.

      Всі – ваші учні, ці мої кровинки.

      Якось приходжу ввечері із поля

      І застаю їх за таким заняттям:

      Шпурляють вгору цей черствий шматок

      І з дерева збивають хлібом груші.

      Забрав я хліб. Стоять переді мною,

      Схилили голови, перезираються.

      Я їм кажу вже з притиском:

      Таж він святий – цей хліб!

      В нім піт, мозолі в нім – а ви,

      Ну, бешкетники, цілуйте по одному!

      Підходить кожен; я його за вуха,

      Та добре натягнув, до сліз таки.

      Пішли вони – заплакали від болю,

      А не від сорому, від сорому я плакав,

      Коли вони бомбардували грушу

      Уже не хлібом, а таки ломаччям.

      Подумайте лишень: це ж що таке?

      Хіба ж то діти виростуть людьми,

      Як в них до хліба та нема поваги?

      Чому ж це вашу школу не турбує,

      Щоб хліб був для дитини дорогий,

      Немов саме життя, мов мати рідна?»

      Так присоромив мене Іван Степанович.

      Пройшли роки, та й досі ще лежить

      У мене в шафі камінець-сухар.

      Вчитель дістає з шафи білу хустину і розв’язує її – черствий хліб на долоні.

      Ось воно звідки почалося.

      Помер старий, дивлюсь на цей сухар —

      І бачу очі строгі і тривожні.

      І почалось відтоді – стали діти

      Хліб сіяти самі. Це вже традиція.

      Заходить Мар’яна. Вона стурбована.

Мар’яна(звертаючись до Вчителя)

      Вас просять вийти.

Вчитель

      Гаразд. А я саме почав

      Про свято Першого хліба

      Гостеві розповідати. Мар’яно!

      Це ж вам з руки.

      Ви ж саме третій клас ведете!

      Вчитель виходить. Мар’яна сторожко позирає на Вальтера, потім хоче зав’язати хліб в хустинку, але з хвилювання бере одну з газет, що лежить на столі.

Мар’яна

      Я маю вам про свято розповісти.

      А чи усе спочатку?

Вальтер

      Ви чимось схвильовані? Що сталось?

Мар’яна

      Анічого. Отож спочатку —

      Як СКАЧАТЬ