Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

      – Пірни та приведи її. Я не можу чекати.

      Маленька брюнетка розсікла воду, і кількома хвилинами пізніше Анна вийшла з басейну, вбралась у махровий халат, витерла об нього руки та сіла поруч, з іншого боку столу. Вона нічого не говорила, так само, як і не робила ніяких приготувань. Анна мала абсолютну пам’ять і ніколи не переймалася записувальним приладдям.

      Гаршоу підняв склянку з кубиками льоду, поверх яких налив бренді, і зробив глибокий ковток.

      – Анна, я придумав щось дійсно сльозливе. Це історія про маленьке кошеня, яке у різдвяний вечір забрело до церкви, щоб зігрітися. Крім того, що воно помирало з голоду, замерзло і загубилося, у кошеняти була – один Бог знає чому – пошкоджена лапка. Отже, почнімо: «Сніг падав, відколи…»

      – Який псевдонім?

      – М-м-м… Краще знову використай «Моллі Водзворт». Ця справді примітивна. І заголовок – «Інші ясла». Почни спочатку.

      Він говорив, розглядаючи її зблизька. Коли з її заплющених очей потекли сльози, він злегка посміхнувся і теж заплющив очі. До того часу, поки він закінчив, сльози текли по його щокам так само, як і по її. Обоє скупались у катарсисі сентиментальності.

      – Тридцять, – оголосив він. – Можеш висякатися. Надішли це і, заради Бога, не показуй мені, бо я його порву.

      – Джубале, тобі колись бувало соромно?

      – Ні.

      – Колись за таке я точно тобі вріжу просто у товсте черевце.

      – Я знаю. Але не можу обманювати своїх сестер: по-перше, вони були б надто старі, а по-друге, у мене ніколи не було жодної. А тепер забери свій задок в дім і займися цим оповіданням до того, як я передумаю.

      – Так, бос.

      Проходячи повз його крісло, вона поцілувала його в лисину.

      Гаршоу знову вигукнув:

      – Сюди! – і перед ним з’явилась Міріам.

      Але гучномовець, встановлений на будинку позад нього, ожив:

      – Бос!

      Гаршоу видав лише одне слово, і Міріам з докором фиркнула над ним. Він додав:

      – Так, Ларрі?

      Доповідач відповів:

      – Тут внизу біля воріт дама, яка хоче вас побачити. І вона притягла з собою труп.

      Гаршоу на хвилину замислився.

      – Вона гарненька? – сказав він у мікрофон.

      – Гм… Так.

      – Тоді чому ти тягнеш кота за хвіст? Впусти її. – І Гаршоу відкинувся на спинку крісла. – Починай, – сказав він. – Зйомка у місті, у кадрі двоє людей у кімнаті. На прямому стільці сидить коп. Він без головного убору, комір розстебнутий, обличчя вкрите потом. Ми бачимо лише спину іншої постаті, що стоїть між нами та копом. Ця людина піднімає руку і відводить її назад, майже за межі кадру. Вона б’є копа з важким, глухим звуком… – Гаршоу підняв очі і сказав: – Пізніше продовжимо звідси.

      Автомобіль СКАЧАТЬ