Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ просту білу вечірню сукню і босоніжки. Одяг чудово їй підійшов, і Джилл вирішила, що він, напевно, належить тій, кого лікар назвав Міріам. Вона прийняла ванну, зробила макіяж, розчесала волосся і спустилась вниз, до великої вітальні, почуваючись іншою людиною.

      Дорказ вишивала, скрутившись у великому кріслі; вона підняла погляд, дружньо їй кивнула – так, наче Джилл завжди була частиною цього дому, – і повернулася до свого захопливого заняття. Гаршоу стояв, обережно помішуючи якусь суміш у високому холодному графині.

      – Вип’єте? – сказав він.

      – Гм… Так, дякую.

      Він наповнив по вінця два великі коктейльні келихи і передав один їй.

      – Що це? – запитала вона.

      – Мій власний рецепт: кометний коктейль. Третина горілки, третина соляної кислоти, третина води, дві дрібки солі, плюс додайте маринованих жуків.

      – Краще віскі з содовою, – порадила Дорказ.

      Джилл помітила, що біля неї стояв такий самий келих.

      – Займайся своїми справами, – спокійно порадив Гаршоу. – Гідрохлоридна кислота корисна для травлення, а жуки додають вітамінів і протеїнів.

      Він підніс склянку Джилл і замислено промовив:

      – Ласкаво просимо до наших благородностей! Нас тут залишалось небагато. – Він майже спорожнив келих, знову наповнивши його, перед тим як сісти.

      Джилл зробила обережний ковток, а потім іще один, значно більший. Які б там не були справжні складники, напій, здавалось, був саме тим, що їй потрібно. Тепла хвиля гарного самопочуття м’яко поширювалося від живота до кінцівок. Вона випила десь половину, дозволивши Гаршоу долити ще.

      – Дивилися на нашого пацієнта? – запитав він.

      – Ні, сер. Я не знала, де він.

      – Я перевіряв його кілька хвилин тому. Спить як дитина. Думаю, що я дам йому інше ім’я – Лазар. Як думаєте, він захоче спуститись на вечерю?

      Джилл задумалась.

      – Докторе, я й справді не знаю.

      – Що ж, якщо він прокинеться, я запитаю. Потім він може приєднатися до нас чи замовити їжу у кімнату, як забажає. Це Дім Свободи, моя люба. Кожен робить лише те, що йому подобається… А коли зробить щось, що не сподобається мені, то я просто викину його звідси. До речі, ви мені нагадали: я не люблю, коли мене називають «доктор».

      – Сер?

      – О, я не образився. Але коли вони починають прирівнювати лікарську справу до народних танців або до сучасного флай-фішингу, я відчуваю, що ще не готовий пишатися цим титулом. Я не хочу пити розбавлений віскі – і я не пишатимуся розбавленими науковими ступенями. Називай мене Джубалом.

      – О… Але ступені в медицині не були… розбавлені, як ви це називаєте.

      – Ні. Але зараз – епоха, в якій вони означають уже дещо інше. Тож я не хочу підміняти ступінь доктора з посадою наглядача дитячого майданчика. Не звертай уваги. Дівчинко, просто скажи, чому ти так переживаєш за цього пацієнта?

      – Що? Я казала вам, Докт… Джубале.

      – Ви СКАЧАТЬ