Загублений між війнами. Наталка Доляк

Чтение книги онлайн.

      Потяг сполученням Тифліс-Ростов уже стояв на своєму місці й чекав пасажирів. Юрій з друзями увійшов до вагону й шукав зазначені у квитках місця.

      – Далі, далі, – повторював Абрамов голосно.

      Молодик теліпався за Юрковою спиною і весь час озвучував кожен його крок. Юрій роздивлявся кожне наступне місце, впевнювався, що треба йти далі, і чув оці слова від товариша.

      Раптом Покос мов вріс ногами у підлогу.

      – Укре, ти чого рота роззявив? – у звичній манері запитав Абрамов і штурхнув Юрка ліктем під бік.

      А рота той роззявив від здивування, бо ж стрічав вояків на їхніх місцях штабс-капітан Покровський, який, знявши уніформу, перетворився на якогось чиновника середньої ланки, аптекаря чи комівояжера. Він постукав долонею по полиці, запрошуючи Юрія сідати біля себе. Українець сів, а офіцер видихнув із легенів зайве повітря – потужним струменем, шмигнув носом та послабив цупкий комірець білої сорочки, розстібнувши верхній гачок. Затим зняв фетрового сірого капелюха, якого тут-таки причепив на коліно.

      – Ну, що, хлопці, їдемо дати прочухана тим англійцям? – Він говорив не як із солдатами, а як з давніми друзями.

      Переборовши здивування від зустрічі, підкорився заклику Покровського, протиснувся до вікна й там сів як укопаний. Мовчав, бо ж оце подумав, що Леонід Покровський не такий вже франт, як йому здавалось. Самі собою думки звернули в інший бік, і Юрій, майже непомітно киваючи головою, блискавично подумав: «Це ж, напевно, вона буде йому писати. А я буду поруч із тими листами. Зв’язок не втратиться. Кохання моє буде поруч зі мною. Нехай навіть між нами стоїть штабс-капітан». Юрко вставився у вікно й роздивлявся людей, що снували пероном. Городяни виглядали дещо стурбованими, нервово зиркали по боках, кудись бігли лиш для того, аби за хвилину бігти в зворотному напрямку, щораз питали щось одне в одного. Із товпища виринула організована група жінок, які йшли цупкою купкою, ніби в один крок – плече до плеча. Юрію здалось – у гурті він побачив оту, вкриту ластовинням Антоніну Кирилівну. Хотів був роздивитись докладніше обличчя кожної жінки, але штабс-капітан, не дочекавшись відповіді від солдата, штовхнув його в спину. Покос вимушений був відліпитись від шибки. Замість підтвердити свою готовність дати прочухана англійцям Юрій запитав:

      – А жінок також беруть у добровольці?

      По цих словах він різко крутонув головою СКАЧАТЬ