Загублений між війнами. Наталка Доляк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Покосові.

      Від гурту офіцерів відділився один та попрямував до столика, за яким допитував у Покоса про його біографію прапорщик. Зайшовши зі спини вусатому прапорщику, мовив різко:

      – Прапорщик Козиренко!

      Козиренко різко встав, аж заскрипів стілець, одійшов на крок, даючи місце штабс-капітану з тонкими вусиками. Юрко стояв перед офіцером навитяжку і скоса спостерігав за ним. «Десь я його бачив», – згадував, де раніше міг бачити штабс-капітана.

      – У-к-р, – штабс-капітан сів за стіл і читав, що там написав Козиренко. – Покос, значить. Гарне прізвище. Надумав, значить, до Африки гайнути? Романтично тобі все це здається, хлопче… – Штабс-капітан витяг з нагрудної кишені папіросу. – Вільний, – кинув наостанок і подивився на прапорщика.

      – Давай наступному місце! – пояснив Козиренко й легенько підштовхнув Юрка у спину.

      «Це ж він! – Юрко не міг зрушити з місця. – Отой, на якого так дивилась дівчина». Юрій одійшов на ногах, що не гнулись. Став подалі, аж під парканом, і свердлив штабс-капітана поглядом. Робив крок вперед, щось собі бубонів, кусав мало не до крові губи й відходив на попереднє місце.

      – Що? – смикав Юрка за піджак юнак, який погрожував дістатись Африки пішки. – Не дали добро? – У його погляді світилась надія. Читалось у ньому: «Не один я не підлягаю добровільній мобілізації, а й цей здоров’як».

      – Не дали, – збрехав Покос для того, аби хлопчині відлягло від серця і він міг спокійно податись додому з відчуттям виконаного обов’язку.

      Залишившись наодинці, продовжував боротьбу із внутрішнім Я, котре гнало підійти до офіцера, який займався у цей час іншим волонтером і прямо запитати оце зараз, не відкладаючи. Запитати, як звати ту чудову панночку, яка такими закоханими очима дивилась на нього. Ніби від того, що він дізнається оце зараз, у цю мить, її ім’я, зміниться його життя, в тому житті з’явиться якийсь вищий сенс. «Юрко, не будь дурним», – спинив себе від емоційного сплеску й відійшов подалі від штабс-капітана, аби не випробовувати долю.

      5

      Незнайомі з воєнною справою новобранці та досвідчені кадрові військові, які горіли бажанням зі зброєю в руках боронити бурів та їхнє прагнення бути вільними, мали б виїхати з Тифліса у Санкт-Петербург за тиждень. Вже звідтіля, зі столиці Російської імперії, бригади волонтерів вирушали до Європи.

      Аби не гаяти часу, чекаючи від’їзду, добровольці окрім стройової підготовки мали змогу ближче познайомитись зі зброєю.

      – Прошу любити і жалувати, це трилінійка. Ваша захисниця і порадниця.

      Інструктор показував гвинтівку, як факір у цирку показує порожнього капелюха. Мовчки підносив чи не кожному до обличчя гвинтівку, тримав кілька секунд і з незворушним виглядом знову і знову проробляв цю просту процедуру.

      – Гвинтівка багатозарядна, магазинна. Це вам не берданка, – посміхнувся сам до себе. – Калібр сім шістдесят два, – взяв двома пальцями патрон і показав його слухачам-волонтерам. – Ковзаючий СКАЧАТЬ