Страшний Суд. Василь Басараба

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дитино. Бо вже пора. Так хочеться на твоєму весіллі ще побути.

      Далі вони балакали без жартів. Оля довірливо повідала бабуні про Богдана все, що знала. І про їхнє знайомство, і про зустрічі, і про цю двотижневу розлуку, і про сьогоднішній візит, і про те, що домовилися побачитися увечері. Переповіла їхні розмови майже дослівно. І говорила так щиро й захоплено, що бабуня, дивлячись у її сяючі очі, тільки головою кивала.

      Так за розмовою їх застала мама, повернувшись із церкви. Глянула на обох, присіла поруч на дивані.

      – І що це ви тут обговорюєте таке цікаве без мене? Чому замовкли? Що, секрети якісь від матері?

      Баба Настя з усміхом, змовницьки глянула на Олю.

      – Ну що, казати чи ні?

      Оля тільки плечима стенула: які там секрети, кажіть, якщо хочете. Мама вже про Богдана знає, ще кілька днів тому Оля сама розповіла про нього.

      – Слухай, Валю, оце зранку до твоєї дочки кавалер приходив, – почала бабця чинно свою розповідь. – Та скажу тобі, що недовго пробув. Я тільки зібралася зайти, познайомитися, коли бачу, вона його вже до воріт повела. А здалеку хіба роздивишся?

      Мама стурбовано глянула, поцікавилася, чи це був «той самий Богдан» і чи вони не посварилися.

      Ольга тільки ствердно кивнула й заперечливо похитала головою на ці запитання.

      – Яке там «посварилися»? – не замовкала бабуня. – Вона на нього мало не молиться. Видать, не на жарт закрутив дівці голову.

      – То й добре, – засміялася на ті слова мати, – а то за своїми книжками й телевізором світа не бачила. Я вже переживала за неї: чи не вікуватиме дівкою. Нічого й нікого не треба їй.

      Мати звелася на ноги. Хотіла ще щось сказати, але махнула рукою і рушила до дверей.

      – Давайте обідати, а то я щось зголодніла, – оглянулася від порога.

      У цю мить у дворі знову гучно та розлютовано загавкав, загримотів ланцюгом собака. Ольга вибігла подивитися, хто там прийшов.

      4

      Важка та похмура хмара вкрила півнеба. Вітер зірвався і шугав угорі, шарпав верховіття.

      Біля воріт стояло двоє незнайомих чоловіків: один старший, із залисиною та сивиною на скронях, другий молодший, високий, крутоплечий, із короткою стрижкою.

      Ольга заспокоїла Барса, підійшла ближче.

      – Мойсеенков Павел Петрович здесь проживает? – запитав старший.

      – Тут, – кивнула Ольга.

      – Позвать можно?

      – Зараз покличу.

      Ольга метнулася було до врем’янки, але дід уже сам вийшов з-за рогу.

      – Діду, це вас питають, – кинула на ходу й заспішила до хати.

      Дід крикнув на собаку, який знову почав лютувати. Барс заторохтів ланцюгом і заховався в будку. Невдоволено й сердито визирав звідти, але вже не гарчав.

      – Ай да зверь, – сказав старший, простягаючи господареві руку. – Здравствуйте, Павел Петрович, привет вам от вашего боевого товарища Миши Мордвинова. Помните его?

      Блискавка СКАЧАТЬ