Сердечна терапія. Міла Іванцова
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Сердечна терапія - Міла Іванцова страница 20
Название: Сердечна терапія
Автор: Міла Іванцова
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-14-3846-9, 978-966-14-4383-8, 978-966-14-4384-5, 978-966-14-4380-7
isbn:
– Чекатиму на вас біля входу за чверть сьома. Завтра. Вона лишень хапнула повітря сказати, що їй треба подумати, але огрядна тітонька почала витісняти Вадима від прилавка і мацати фрукти з вітрини.
Олександра розгублено всміхнулася, кивнула ще раз, швидко порахувала вартість покупки і поклала у Вадимову долоню решту. Їй стало неймовірно соромно за свої рукавички з обрізаними пальчиками, щоб зручніше було рахувати гроші, соромно за змушено ідіотське вбрання, за базар і взагалі гірко за таке дурне і непросте її життя. Воно здавалося відділеним цілою прірвою від існування молодого лікаря Вадима Ігоревича, який несподівано запросив її на завтрашній концерт. Щось стиснуло горло, і сльози накотили на очі, вона кивнула ще раз і відвернулася до своїх ящиків і коробок із фруктами та овочами. Але кінчики її пальців пам’ятали тепло Вадимової долоні, яке відчули, віддаючи йому решту.
І ось Олександра дріботіла сходами підземного переходу вгору, до старовинної будівлі філармонії, біля дверей якої вже вгледіла силует Вадима.
Часу на розмови не було, вони швиденько лишили верхній одяг у гардеробі і рушили сходами до зали, вже наповненої шанувальниками класичної музики. На свій сором, Олександра була тут уперше. Вона попервах після переїзду тішилася можливостями великого міста і купувала для родини квитки на театральні вистави, водила Стасю до цирку та у ляльковий театр, а ще їм дуже подобався великий природничо-географічний музей, що на Богдана Хмельницького. Але потім, коли пропали їхні сподівання на власне житло у Києві, задля якого було продано квартиру в рідному місті, коли чоловік вдався до найпростішого способу забути проблеми, коли мусили зі Стасею звільнити квартиру, бо нічим було за неї платити, коли домівкою Олександри став дитячий садок… Тоді вже було геть не до театрів та концертів. Хіба що ходила вона на якісь свята, коли учні балетної школи влаштовували свої маленькі концерти, показували власну майстерність та тішили батьків, учителів і гостей.
Олександра з Вадимом зайняли свої місця на стільцях-кріслах із білими дерев’яними спинками та бильцями, світло в залі згасло і сконцентрувалося на сцені з великим чорним роялем. Жінка-конферансьє оголосила виступ піаніста і зникла за портьєрою. За хвилину з’явився немолодий сивий чоловік в окулярах, уклонився глядачам і сів за інструмент. Він підняв руки над клавішами і завмер. Олександра враз гостро відчула цю мить − мить між «до» та «після». Вона виструнчила спину, склала руки поверх невеличкої сумки, яка лежала на її колінах.
Ураз їй стало незручно за відсутність елегантного манікюру та довгих нігтів, хоч учора ввечері у дитсадку вона зробила його сама, як уміла. Жінка склала пальці так, щоб нігтів не було видно, і сховала ноги під стілець. Вона давно СКАЧАТЬ