Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

      Та спишіть варязі усю спину!»

      Аж гульк: а воно сяє і крилами махає.

      Яцько каже: «Це птах», а Панас: «Це пряха».

      А я кажу: «Тю, дурні! Це янгол Божий,

      Хіба ж ти не бачиш, який він гожий?!»

      І почав питати, щоб почути від нього глас:

      «Чого ти, янгол Божий, прилетів до нас?

      Чи душі хочеш забрати,

      Чи вівці у нас пооднімати?» —

      «Я послан не за душами, а послан небесами

      Повідать вам радісную весть:

      Бог з неба прийшов і на землі днесь!» —

      «Ой, лихо! Чи не за гріхи карати?» —

      «Про це нічого й помишляти:

      Які і є, то Він хоче на себе забрати». —

      «Гей-гей, яка чудасія, це збулася та професія,

      Що дід Мусій колись казав!

      Скажи ж нам, янгол Божий, де той дім пригожий?» —

      «Я рад би вас проводить, та треба на небо летіть

      І співать: «Діва днесь».

      Дивіться на цю звізду пильненько,

      Вас доведе вона пряменько». —

      «Яцько, Панас, і ти, Протас! Беріть луччу ярку

      Та понесім породілі Божій у подарку».

      Взяли, пішли, – чого треба, те й знайшли.

      Там сиділа породіля Божа, як ясочка хороша,

      На руках дитятко держала, а Воно чуть не вимовляло.

      Там стояло багато царів; аж цілих три,

      І щось вони в подарунок принесли.

      Вона від них те все прийнявши

      Та разів з п'ять «спасибі» їм сказавши,

      Додому відпустила.

      А далі й ми приступили:

      «Прийми від нас, Мати Божа, ягнятко

      Та накорми своє дитятко!»

      Вона від нас подарок узяла

      І разів з п'ять «спасибі» нам сказала.

      А ми тоді – хто вліво взяв, хто вправо взяв.

      А я оце до вас попав,

      Щоб вам усе це розказати

      І вас з празником поздоровляти.

      (Слобода Р.)