Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з'являється чернець Крупецького манастиря і Солоха – молодиця з села Осицького. Крупецький манастир був тоді в селі Осицькому – за п'ять кілометрів від Батурина. З'являються тут уже російські генерали, офіцери, лікар у військовій уніформі.

      Цікаво, що козак-запорожець у Сокиренському вертепі йде до «куреня віку доживати», бо ж Запоріжжя ще існувало в ті часи; а вже в кінці XIX-го століття козакові немає куди йти, бо ж Україна втратила і ту автономію, що мала колись, а Запоріжжя було давно зруйноване москалями. Козака в Батуринському вертепі вбиває кінь, а музика грає по ньому сумну мелодію. На цьому друга дія Батуринського вертепу й кінчається, бо Савочка-жебрак, що з'являється після смерти козака, має дуже обмежену ролю: він збирає гроші за виставу.

      У Хорольському вертепі Запорожець не ліпший, ніж у Батуринському, але, крім нього, з'являється Гайдамака, що своїм виглядом нагадує вояка українського війська 1918–1920 років. Правда, роля цього Гайдамаки дуже обмежена: він виходить, танцює гопака, зникає і більше на сцені не з'являється. Але не забуваймо, що вертеп записано в 1928-му році, коли вертепник не міг показувати Гайдамаку як позитивного героя, а показувати його в поганому освітленні, мабуть, не хотів і вважав за краще обмежитися гопаком.

      З'являється тут уже й донський козак, що б'ється з Запорожцем; але Запорожець його перемагає і до самого кінця вистави залишається живим. В цьому я вбачаю знак пробудження національної свідомости і віри населення України в те, що козацька слава невмируща.

      Далі на сцені з'являються росіяни і співають «частушки» – дуже поширений жанр фольклору в часи Визвольних Змагань на Україні, занесений до нас москалями.

      Дуже характерну для тих років пісеньку співають на сцені жид і жидівка:

      Жидівка:

      Ой куди ж ти ідеш,

      Куди шкандибаєш?

      Жид:

      У райком за пайком,

      Хіба ж ти не знаєш?[93]

      Як бачимо з прикладів Батуринського і Хорольського вертепів, вертепні драми XIX і XX століть значно поступаються перед старим Сокиренським вертепом часів козаччини, поступаються не тільки під ідейним, але й під мистецьким поглядом.

      Вірші на Різдво Христове

      Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове.

      Виголошувати вірші ходили, звичайно, хлопці-школярі, збираючись невеличкими гуртками по 2–3 особи.

      Змістом різдвяних віршів були священні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослужения. Деякі з цих віршів були, очевидно, частинами вертепних драм, повні тексти яких до нас не дійшли. На «вертепне» походження цих віршів указує ще й той факт, що іноді виголошувачі віршів характеризуються під пастухів, вояків царя Ірода, чорта та інших персонажів вертепних драм. Крім того, різдвяні вірші в окремих місцевостях України ще й досі називаються вертепами.

      Нижче ми подаємо, як приклад, кілька СКАЧАТЬ