Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 27

Название: Звичаї нашого народу

Автор: Олекса Воропай

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-4397-9

isbn:

СКАЧАТЬ а в вигодонці:

      Як ти поїдеш за тихий Дунай,

      За тихий Дунай по ґречну панну —

      Твоїм боярам броди покажу,

      Броди покажу, мости поставлю;

      Твою панночку сам перенесу,

      Сам перенесу, вінка не зроню;

      Тебе самого – на золотий міст,

      На золотий міст, на срібну лавку.

      За тим словеньком будь же ми здоров,

      Будь же ми здоров, ґречний паноньку,

      Ґречний паноньку, чом Іваноньку!

      Дай же ти,[66] Боже, а в поли[67] полон.

      А в поли полон із усіх сторон,

      Дрібні снопоньки, густі копоньки,

      В оборі плідно, дома західно,[68]

      Дома західно та і радісно![69]

      Іноді в таких колядках оспівується чудодійна будова золотого терема на рогах в оленя або будування церкви з допомогою коня:

      Рано в неділю кури запіли,

      А хто раньше встав, три свічки всукав:

      При першій свічці личко вмивав,

      При другій свічці коника сідлав,

      При третій свічці з двору виїжджав,

      А був же тото ґречний молодець,

      Ґречний молодець на ім'я пан Дмитро

      Хвалився конем перед королем:

      «Нема в короля такого коня —

      Золота грива всю землю вкрила,

      Срібні копита камінь лупають,

      Камінь лупають, церкву складають,

      З трьома верхами, з трьома хрестами:

      На першім хресті – сонечко в весні,

      На другім хресті – місяць у креслі,

      На третім хресті – зоря із моря,

      Зоря із моря, два-три престола,

      На тих престолах – Матка Христова,

      Книжку читає, Христа благає

      За вітця, матку, за всю челядку,

      За челядочку, за худобочку.[70]

      «Наскільки в колядках цієї групи грає ролю символіка поетичних образів, – пише Філярет Колесса,[71] – чи глухий відгомін із давніх мітологічних зображень, – це питання, вирішення якого тим трудніше, що на слов'янському ґрунті наступило поплутання християнських та апокрифічних елементів із пережитками передхристиянського світогляду, наслідком якого було й переношення мітологічних зображень на християнських святих (Юрія, Миколу, Василія, Іллю) і творення нової, християнізованої мітології».

5. Весільні мотиви

      Важливе місце в колядках займають і мотиви кохання, що стоять у зв'язку з різдвяним ворожінням дівчат (інколи й парубків) про сватання та весілля. У цих колядках, призначених для дівчини або парубка, оспівується дівоча краса, яка порівнюється з красою царівни або королівни, як ось:

      Ой, рясна, красна в лузі калина;

      А ще красніша (такого і такого) дочка;

      По двору ходить, як місяць сходить;

      В сінечки прийшла, як зоря зійшла;

      В хату прийшла, пани стрічають;

      Пани стрічають, шапки здіймають;

      Шапки здіймають, її питають:

      Чи ти царівна, чи королівна?

      То ж не царівна, не королівна;

      То дівчина, (такого і такого) дочка;

      Ми ж її поважаємо,

      Святим Різдвом поздоровляємо,

      З СКАЧАТЬ



<p>66</p>

Тобі.

<p>67</p>

В полі.

<p>68</p>

Щоб було коло чого заходитися.

<p>69</p>

Філярет Колесса. «Українська усна словесність». Львів, 1938. Стор. 182–184.

<p>70</p>

«Русскія народный пЪсни въ Буковині». Я. Ф. Головацкий. Часть III. Москва, 1876. Стор. 546.

<p>71</p>

Ф. Колесса. «Укр. усна слов.». Львів, 1938. Стор. 46.