Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

      Як ти поїдеш за тихий Дунай,

      За тихий Дунай по ґречну панну —

      Твоїм боярам броди покажу,

      Броди покажу, мости поставлю;

      Твою панночку сам перенесу,

      Сам перенесу, вінка не зроню;

      Тебе самого – на золотий міст,

      На золотий міст, на срібну лавку.

      За тим словеньком будь же ми здоров,

      Будь же ми здоров, ґречний паноньку,

      Ґречний паноньку, чом Іваноньку!

      Дай же ти,[66] Боже, а в поли[67] полон.

      А в поли полон із усіх сторон,

      Дрібні снопоньки, густі копоньки,

      В оборі плідно, дома західно,[68]

      Дома західно та і радісно![69]

      Іноді в таких колядках оспівується чудодійна будова золотого терема на рогах в оленя або будування церкви з допомогою коня:

      «Наскільки в колядках цієї групи грає ролю символіка поетичних образів, – пише Філярет Колесса,[71] – чи глухий відгомін із давніх мітологічних зображень, – це питання, вирішення якого тим трудніше, що на слов'янському ґрунті наступило поплутання християнських та апокрифічних елементів із пережитками передхристиянського світогляду, наслідком якого було й переношення мітологічних зображень на християнських святих (Юрія, Миколу, Василія, Іллю) і творення нової, християнізованої мітології».

      Важливе місце в колядках займають і мотиви кохання, що стоять у зв'язку з різдвяним ворожінням дівчат (інколи й парубків) про сватання та весілля. У цих колядках, призначених для дівчини або парубка, оспівується дівоча краса, яка порівнюється з красою царівни або королівни, як ось: