Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 7

Название: Звичаї нашого народу

Автор: Олекса Воропай

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-4397-9

isbn:

СКАЧАТЬ як була дівкою, ворожила: ключі вивішувала на стовпці під коморою і слухала, чи задзвонять. Як дзвенітимуть – заміж вийде. А мені треба вкрасти ті ключі, щоб, як оженюся, моє зверху було. Який я був спритний, але й вона не ликом шита: ключі повісила, а сама в коморі сховалась і дзбан води в руки взяла. Тільки я руку простягнув ключі красти, а вона – хлюп – і вмила мене. Така була, хай їй легко тикнеться, якщо жива ще».

      Отак згадував Свирид Галушка «Андрія», згадував та все казав: «Ех, минулося! Тепер пішов дрібний народ: ні співати, ні гуляти, ба навіть горілки випити – і того добре не вміють!»

      «Наума»

      На другий день після Андрія Первозванного, 14-го грудня, святкували колись пророка Наума.

      Тиміш Степанович Піддубний, згадавши про своє дитинство, розповідав мені таке: «В цей день наука в школі на ум піде. Як був я ще малим хлопцем, школярем, батько встануть, бувало, в цей день рано, ще сонце не сходило, і будять мене:

      – Вставай, Тимоше, та йди до школи. Сьогодні Наума: хай тобі наука на ум піде! А далі пояснюють:

      – Наум був чоловік мудрий. Дай, Боже, щоб і ти в мене не дурний на світі ріс…

      Відіславши сина до школи, батько йшов до церкви і ставив свічку перед образом пророка Наума, промовляючи: «Святому на пошану, а моєму синові на розум».

      «В день святого Наума добре починати вчити дітей: наука на ум піде».[15]

      В ці дні вовки починають бігати зграями. Розженуть їх перші постріли мисливців на «Йордані» під час водосвяття.

      «Варвари»

      17-го грудня – день Варвари Великомучениці. Народна легенда, записана на Вінниччині, каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові. «Це ж вона нас вишивати навчила!»[16]

      В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. «Можна тільки вишивати та нитки сукати…» Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

      «Варвари» – день повороту на весну. Приповідка каже, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила».

      На другий день – преподобного Сави, а на третій – Миколая. На Україні в цей час звичайно випадають великі сніги, починаються «справжні» морози, замерзають ріки. З цього приводу в народніх приповідках говориться: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить!» «Варвара мосте, Сава гостре, а Миколай гвозде!» «Варвара заварить, а Микола поставить кола!»

      Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар – «щоб хліб родив та садовина рясніла!»

      «Миколая»

      Це – веселе народне свято. Колись господарі варили пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселилися. А по обіді, напідпитку запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!»

СКАЧАТЬ



<p>15</p>

Н. Маркевич. «Обычаи…». Стор. 22.

<p>16</p>

Записано в селі Вороновичі від Марфи Г-нь. – О. В.