Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Якби вона була принаймні на сьомому місяці…

      Даріо відзначався чорним гумором, але він усім дуже подобався, то ж і Клавдіо усміхнувся. Ще раз затягнувся і струсив попіл у попільничку, що стояла поряд.

      – Гей, у тебе пречудова краватка.

      – Дякую.

      – Вона тобі дуже личить, правда.

      Клавдіо з гордістю показав свою бордову краватку, а потім інстинктивно опустив цигарку і пошукав очима Рафаеллу. Роздивився навкруги, зустрівся поглядом з гостями, які щойно прибули, усміхнувся їм, вітаючись, потім, не знайшовши її, затягнувся ще раз, уже спокійніше.

      – Дуже гарна, правда? Це подарунок Рафаелли.

      Низенький столик зі слонової кістки, на ньому – оливки та фісташки у маленьких срібних полумисках. Витончена рука з добре доглянутими нігтями відкинула дві симетричні шкаралупки.

      – Я хвилююся за дочку.

      – Чому?

      Рафаелла зуміла зобразити достатній інтерес, аби Марина продовжувала своє одкровення.

      – Вона гуляє з одним нікчемою, неробою, який завжди вештається по вулицях.

      – І як давно вони зустрічаються?

      – Учора відсвяткували шість місяців. Я це дізналася від сина. Знаєш, що той зробив?

      Рафаелла покинула фісташку, що ніяк не відкривалася. Тепер їй справді було цікаво.

      – Ні, кажи.

      – Він повів її у піцерію. Уявляєш? У піцерію на проспекті Вітторіо.

      – Ну, ці хлопці ж ще не працюють, може, батьки…

      – Так, але хтозна, що там за сім’я… Він притяг їй дванадцять м’ятих, бридких, крихітних троянд, із тих, що в них одразу ж опадають пелюстки, щойно ти їх принесеш додому. Напевне, він їх купив на світлофорі. Тож я сьогодні вранці її спитала: «Ґлоріє, це що за жах?» – «Мамо, навіть не думай їх викидати!» – «Та ні, що ти». Але коли вона повернулася зі школи, їх уже не було. Я сказала, що це зробила Зіуйя, наша філіппінка, то вона розкричалася, а потім вискочила з хати й дверима грюкнула.

      – Щодо таких історій ти абсолютно не повинна їй протидіяти, бо інакше буде гірше, Ґлорія заноровиться. Дай їй спокій, воно саме все скінчиться. Якщо між ними така різниця… А потім вона повернулася?

      – Ні, потелефонувала, що піде ночувати до Пірісті, тієї симпатичної дещо пишної білявки, дочки Джованни. Він – адміністратор у «Серфім», а вона зробила собі всюди пластику. Ну, зрозуміло, може собі дозволити.

      – Правда? А так і не скажеш.

      – Вони використовують оцю нову техніку, коли все натягується за вуха. І нічого не видно. Отже, вони можуть погуляти з Бабі? Я була б дуже рада.

      – Та звичайно, жартуєш? Я скажу їй подзвонити.

      Нарешті Рафаелла змогла добути фісташку, що була розкрита більше за інші. Фісташці довелося проміняти свою шкаралупу на її рот, хоча це й не був вигідний обмін.

      – Філіппо? Рафаелла сказала, що вмовить Бабі залучити Ґлорію до СКАЧАТЬ