Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ залишилась у дверях, дивлячись на групу цих дивних молодиків, м’язистих та розкуйовджених. «Вони вдягнені дещо кежуал», – подумала наївно.

      – Чим я можу вам допомогти?

      Малюк висунувся наперед:

      – Я шукаю Франческу, я її брат.

      Ніби за помахом чарівної палички Франческа з’явилась у дверях в супроводі нагеленого типа.

      – І хто з вас є моїм братом?

      – Я! – підніс руку Луконе.

      Франческа ніколи не думала, що у неї є брат, принаймні такий. Або її мати мала роман з якимсь чудовиськом, або її тато брехав, коли заявляв про свої метр сімдесят зросту.

      Полло також підняв руку.

      – Я теж, ми близнюки, як у тому фільмі зі Шварценеггером. Він – той, що дурнуватий.

      Усі зареготали.

      – Ми теж брати, – загорлали інші, піднімаючи руки один за одним.

      – Так, любімо одне одного.

      Нагелений тип нічого не розумів. Про всяк випадок він нап’ялив на обличчя вираз, що пасував до його волосся.

      Франческа відвела Малюка убік.

      – Як тобі тільки на гадку спало прийти з усіма цими, га?

      Полло, усміхаючись, поправив на собі куртку, але результат був такий самий прикрий.

      – Це свято скидається на поминки, ми бодай звеселимо його трішки, ну ж бо, Франче, не злися.

      – Та хто злиться? Тільки заберіться звідси.

      – Гей, Мал, мені остогидло, можна?

      Сицилієць увійшов, не чекаючи, поки Франческа відсунеться від дверей.

      До нагеленого нарешті дійшло. Непрошені гості. І з цим проблиском розуму він відійшов і змішався зі справжніми гостями у вітальні. Франческа спробувала їх затримати.

      – Ні, Малюче, ні, ви не можете зайти.

      – Вибачте, можна, вибачте…

      Невідворотно, один за одним, вони увійшли всі: Гак, Луконе, Полло, Кролик, Степ та інші.

      – Ну ж бо, Франче, не будь такою, побачиш, нічого не станеться.

      Малюк узяв її за лікоть.

      – Принаймні можеш сказати, що ти тут ні до чого, це все провина твого брата, який притяг із собою оцю всю галайстру…

      Потім, ніби злякавшись, що зайде хтось чужий, зачинив за собою двері.

      Якийсь час непрохані гості тинялися хатою маленькими групками.

      Луконе та інші майже одразу змішалися зі справжніми гостями, або принаймні спробували. Вони розсіялися вітальнею. Спочатку ні в кого не виникало питання, що ж це за типи у шкіряних куртках та джинсах.

      Із дивними людьми вони знаються. Такою була найбільш поширена думка, і водночас найбільш секретна. У багатьох вона промайнула в голові, але не злетіла з жодних вуст.

      Сицилієць та Гак у буквальному сенсі напали на буфет, напихаючись канапками із ковбасою, м’якими, із маслом, намащеним на верхню круглу частину булочки, – але не насолоджувались ними, а ковтали, не жуючи. Це було майже як змагання. А ще маленькі піци, інші канапки впереміш із тістечками СКАЧАТЬ