Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ келихи за його здоров’я. Тип поскаржився й замовив собі іншу піцу. Власник надав її безкоштовно. Краще заплатити за одну піцу, аніж ремонтувати піцерію, – виправдовувався він потім перед дружиною.

      Дівчина з «бумбоксом» зробила голосніше. Музика розлилася площею. Уболівальники Гака горлали на всі легені:

      – Нумо, Але, нумо, відтискай, ти зможеш!

      Степ та Сицилієць мовчали. Дивилися кожен на свого друга-ворога, що піднімався, тремтячи та відсапуючись, сантиметр за сантиметром, мить за миттю, у той час як крики посилювались: «Але, Але, Але!..» Хор, що співав осанну. Здавалося, він надає Гакові сили, у той час як його обличчя через неймовірні зусилля ставало все червонішим та пітнішим. Волосся прилипло до лоба, канали гарячого поту спускалися по шиї, намочуючи сорочку. Степ глянув на нього. Гак розплющив очі. Також глянув.

      Степ зробив невеликий порух головою, дружній жест: нумо, майже прошепотів. Гак зрозумів, потім, тремтячи, похитав головою. «Ні, я більше не можу». На хвильку застиг. Потім передпліччя йому підломилися. Він різко впав, устигнувши лише повернути голову. Бахнувся грудьми на мармур. Здригнувся, потім завмер.

      Тиша.

      Знизу почулися вигуки розчарування. Музика здавалася Гакові далекою, перекрита його важким диханням. Обличчя приклеєне до мармуру. Він розплющив одне око, кліпнув і побачив те, що завдало йому найбільшого болю. Більше, ніж його забите підборіддя, ніж зболілі передпліччя, ніж утомлене серце. Ніби крізь туман, дещо матовий і молочний, він побачив, як суперники опустилися.

      – Сто двадцять!

      Опустилися швидко, уповільнюючись тільки наприкінці, до зіткнення з мармуром. Потім піднялися, відтискаючись із силою на руках, заганяючи туди, у передпліччя, все, що в них залишилось: гнів, гордість, волю. Всі ті речі, що його покинули.

      Гак залишився нерухомим, випростаним на холодному мармурі, й насолоджувався цією крижаною поверхнею, свіжістю ночі, повільним відпочинком м’язів. Усвідомлював це почуття нормальності, власної звичайності, поразки. Тоді заплющив єдине око, яке міг заплющити.

      – Сто двадцять один! Неймовірно, але наші двоє суперників продовжують у прекрасному стилі. Нам дуже прикро за Гака, який показав чудовий спортивний результат, але ми мусимо продовжувати. Сто двадцять два!

      Степ і Сицилієць піднялися швидко, ніби знайшли в собі нові сили, нову енергію. Знову опустилися.

      – Сто двадцять три!

      Ритм пришвидшився. Ніби розуміючи це, Малюк замовк.

      – Сто двадцять чотири!

      Вимовляв тільки цифри. Швидко. Чекаючи, щоб піднялися, перш ніж промовити наступну.

      – Сто двадцять п’ять!

      І знову вниз.

      – Сто двадцять шість!

      Степ ще дужче прискорився, важко видихаючи.

      – Сто двадцять сім, двадцять вісім!

      Опускався й знову піднімався, одразу ж. Сицилієць слідував за ним, напружуючись, червоніючи все дужче.

      – Сто СКАЧАТЬ