Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      Варто зауважити, що в зазначений період найдовше курне і напівкурне житло функціонувало на Бойківщині та Лемківщині і спорадично траплялося на Гуцульщині, Покутті, Опіллі, Надсянні та підгірській частині Українських Карпат. Наприклад, хата, побудована наприкінці ХІХ ст. у с. Велике (Старосамбірщина) Надсяння, первинно була курною. Переобладнана у курну в 30-х рр. минулого століття, у якій демонтували курну піч і побудували нову, з комином, дим із якої виходив у сіни. Розташування облаштування та обладнання було характерним, як і на всій території Галичини. Характерною ознакою були локальні назви предметів та їхніх складових. Скрині в основному були на дерев’яних колесах, розписні; зрідка траплялися різьблені, які закуповували в майстрів із Бойківщини. Колиски первинно були підвісними, їх плели з лози або збивали з дощечок, а в 40-х роках ставили на землю.

      Такі зміни в опаленні вплинули на облаштування, обладнання та оздоблення хати. Замість нерухомих лав виготовляють пересувні, без опертя або з опертям і підлокітниками – так звану лаву-канапу, лаву-«шафарню», лаву-«бамбетль».

      З виведенням диму поза межі житлової кімнати жердки декорують навішуванням на них різнокольорових тканин, вишиваних рушників, ліжників, верет, килимів, святкового одягу або просто все це тримають у скрині, яку занесли з комори до хати.

      У такий перехідний період відбувалися зміни в облаштуванні. Нерухомі «поли» («постелі») витісняють переносні, доволі прості за формою, розмірами та з’єднаннями дерев’яні ліжка. Дитячу колиску встановлюють на землі, з’єднуючи її з додатковими стаціонарними пристосуваннями. Змінюються розміри, форма, функції мисника. Часто замість скрині використовують шафу. Хату освітлювали гасовою лампою зі склом замість примітивного каганця. Як гас, так і лампи зі склом коштували дорого. Але із збільшенням їхнього промислового виробництва у 20–30-х рр. ХХ ст. вони поступово стали набутком у кожній хаті. Але навіть і напівкурне житло галичанина справляло недвозначне враження. Ось як описує хату 1826 року із с. Суходіл на Перемишлянщині (яке етнографічно в зоні Опілля) письменник Іван Керницький, який вимушений був емігрувати до США у 40-х рр. ХХ ст.: «Місто комина стоїть чубате бузькове гніздо. Дим з-під бовдура мандрує собі на пекарню, звідтам до сіней, з сіней на вишку, а з вишки шпарами тікає на вольний світ. Димом перепоєний тут кожний кілок, кожна стеблинка. Димом пахне ціла хата. На вишці всі крокви і банти густо присипані сажею. Як стукнете дверима, та СКАЧАТЬ