Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього). Светлана Алексиевич

Чтение книги онлайн.

      Дім не може без людини. І звірові людина потрібна. Всі шукають людину. Лелека прилетів.

      Жучок виліз. Усьому рада.

      – Болить, жіночки… Ой, як мені болить! Треба тихо… Труну несуть тихо… Обережно. Не стукнути об двері або ліжко, ні до чого не доторкнутися й не вдарити. А то біда – чекай другого небіжчика. Пом’яни, Боже, душечки їхні. І царство їм небесне! А де ховають, там і голосять. Тут у нас все – могилки. Кругом могилки… Самоскиди гудуть. Бульдозери. Хати падають… Копачі працюють і працюють… Закопали школу, сільраду, лазню… Цей самий світ, та люди вже не ті. Одне не знаю, чи є у людини душа? Яка вона? І де вони всі на тому світі вміщуються?

      Два дні дід помирав, за грубкою причаюсь і пильную: як вона з нього вилітатиме? Пішла корову доїти… Вскочила в хату. Кличу. Лежить із розплющеними очима… Душа полетіла… Чи нічого не було? Як же тоді побачимося?

      – Каже батюшка, що ми – безсмертні. Молимося. Господи, дай нам сили перенести стомлення нашого життя…»

      «Перший страх…

      Перший страх із неба впав. Водою плив. А деякі люди, і багато хто, були спокійні, як каміння. Хрестом побожуся! Чоловіки, які старші, вип’ють: “Ми до Берліна дійшли і перемогли”. Скажуть, як приклеются до стіни. Переможці! З медалями.

      Перший страх був… Уранці в саду і на городі ми знаходили задушених кротів. Хто їх душив? Зазвичай вони на світло не вилазять з-під землі. Щось їх гнало. Хрестом побожуся!

      Син дзвонить із Гомеля:

      – А хрущі літають?

      – Хрущів немає, навіть личинок ніде не видно. Поховалися.

      – А дощові черв’яки є?

      – Знайдеться дощовий черв’як – курка радіє. І їх немає.

      – Перша прикмета: де хрущів і черв’яків немає – там сильна радіація.

      – Що таке радіація?

      – Мамо, це смерть така. Вмовляйте тата їхати. У нас перебуде.

      – Так ми ж город не посадили…

      Були б усі розумні, так хто б залишився в дурнях? Горить, ну горить. Пожежа – тимчасове явище, ніхто на ті часи не боявсь. Атома не знали. Хрестом побожуся! А жили під боком у атомної станції, безпосередньо – тридцять кілометрів, а якщо по шосейці – сорок.

      Задоволені були дуже. Купив квиток і поїхав. Постачання у них московське – ковбаса дешева, завжди м’ясо в магазинах. На вибір. Хороший був час!

      А тепер тільки страх… мелють, що жаби і мошки залишаться, а люди ні. Життя залишиться без людей. Мелють казку з приказкою. Дурень, хто їх любить! Але не буває байки без правди… Стара це вже пісня…

      Радіо ввімкну. Лякають і лякають нас радіацією. А нам при радіації стало краще жити. Хрестом побожуся! Ти подивись: завезли апельсини, три сорти ковбаси, будь ласка! В селі! Мої онуки півсвіту об’їхали. Менша дівчинка повернулася СКАЧАТЬ