Фортеця на Борисфені. Валентин Чемерис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шовковим поясом, на якому висіла стара шабля, бувала в бувальцях, на голові – гостроверха шапка з жовтою китицею.

      Та ось кошовий підняв над головою булаву і дужим голосом, що пролунав на увесь майдан, озвався:

      – Панове молодці! І ви, пани отамани! Січове лицарство! Як нам далі бути з Кодацькою фортецею на Дніпрі? Ми порадились з старшиною і ухвалили скликати військову раду. Чи правильно ми зробили, панове молодці?

      – Правильно, батьку! – в одну дужу горлянку відповів майдан.

      – Панове молодці! – знову звернувся кошовий. – Військову раду війська Низового Запорозького із вашої згоди відкриваю. А про діло, панове молодці, буде казати вам курінний отаман, наш славний ватаг і лицар Іван Сулима.

      Сулима став поруч з кошовим. Випростався, гордо окинув блискучими очима запруджений майдан.

      – Козаки! Отамани! Лицарство січове! Шляхта не може спокійно спати доти, доки за порогами твердинею і оплотом України стоїть Січ! – гримів Сулима, і голос його гучнішав з кожною хвилею. – На Дніпрі, на святій українській річці, якраз на Кодацькому порозі, вона спорудила фортецю і поселила там німецьку залогу. Кодацька фортеця відгородила нас від України. Залога перехоплює втікачів, чинить над нашим людом звірства і наругу. Укріпившись на Кодаці, ляхи з часом забагнуть ще ближче підсусідитись до Січі, аби оточити її фортецями і задушити!

      – Не бувати ляхам на запорозькій землі! – крикнув високий худий козак з чорними вусами, котрий стояв неподалік Гната. – Не потерпимо душителів у себе під боком. Інакше гріш нам ціна, козаки!

      – Правильно! – залунали голоси.

      – То – Дмитро Гуня, – шепнув Ярема, показуючи на високого та худого козака. – Хоробрий лицар і добрий товариш. А ото біля нього стоїть Яцько Остряниця, також батьків побратим.

      – Не бувати ляшкам у нашому краї! – гудів майдан. – Викуримо ос!

      Сулима підняв руку, закликаючи до тиші.

      – А злота у фортеці достобіса? – пролунав раптом хриплий голос. – Але правду кажи, отамане!

      Сулима метнув гнівний погляд на той голос:

      – Не знаю, скільки злота у Кодацькій фортеці, осавуле Кирпо, бо не лічив його.

      – Кирпо, готуй капшуки та на пояс їх чіпляй! – глузливо крикнув Дмитро Гуня. – Гляди, ще й пояс не витримає, шаровари спадуть!

      – Він його в пазуху нагребе, – почулося з іншого боку.

      Майданом пронісся сміх.

      – Не в злоті річ, осавуле Кирпо, – заговорив Сулима. – Я з десяток фортець на своєму віку брав, але так і не нажив злота-срібла. Бо не за злото б'ємося ми, запорозькі козаки, не за червінці, а за волю свого народу! І єдина нам плата за кров нашу, за голови наші, зложені в боях, – вічна шана і дяка народу нашого вкраїнського. А це – найвища плата, яку тільки можна одержали. Так я кажу, товариство?

      – Так, батьку, так! – відповів майдан.

      А Сулима вже далі СКАЧАТЬ