Мій друг Франц Йосиф. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ останнім, сподіватися на позитивне розв’язання свого питання даремно.

      Рішення визріло миттєво.

      – Мені потрібен цей список, – швидко сказав я.

      – Навіщо? – здивувався ерцгерцог.

      – Хочу зустрітися з представниками громад міста. Як представник найсвітлішого цісаря я повинен перевірити, чи немає у прохачів чогось забороненого. Заразом спробую зрозуміти, чого можна чекати від них.

      – Навряд чи перед тобою відкриються, – засумнівався Карл Людвіг.

      – Я теж так гадаю, тому не варто відкидати інші загрози.

      – Які?

      – Зовнішні.

      Ерцгерцог гмикнув.

      – А тут у кого не тицьни – влучиш у точку! – сказав він, і я змушений був із цим погодитися.

      Перебуваючи у свиті цісаря, я був у курсі міжнародних подій. Зовсім недалеко звідси, а до Будапешта, де перебував зараз монарх, іще ближче, об’єднані війська Британської, Французької та Османської імперій довершували захоплення Севастополя. Зрештою, Східна війна повільно наближалася до свого логічного завершення, тобто остаточного послаблення впливу Росії на північне Причорномор’я. Її закінчення, безперечно, наблизив би похід «слов’янського легіону» під командуванням Садик-паші. Переслідуючи російську армію, п’ятнадцять тисяч козаків захопили Бухарест і вже чекали наказу перейти річку Прут. Тоді на цісаря натиснули з Петербурга, а той у свою чергу на султана османів, і Абдул-Меджид відкликав свого полководця, який насправді виявився поляком Чайковським.

      Рішення Франца Йосифа явно не сподобалося Британії, яка сподівалася таким чином закінчити дорогу для себе східну кампанію. Та й королю Сардинії воно не припало до душі. Напевне, єдиним, кому не заважав австрійський монарх, був російський імператор. Іще на початку війни Микола І писав Францу Йосифу, що він упевнений у добрих відносинах. Ці відносини розпочалися після того, як останній змушений був звернутися по допомогу до Петербурга, щоб усмирити угорців, і Микола І направив до Будапешта війська. Відтоді минуло шість років, і цісар став обтяжуватися цією залежністю. Щоправда, три місяці тому прийшла звістка про смерть його покровителя й у Відні почали подумувати про зміну політики щодо Росії, тим більше що теперішньому правителю Олександру Франц Йосиф нічого не винен.

      На щастя для Відня, у Петербурзі про це ще не знали.

      – Так, ви маєте рацію, ваша імператорська величносте! Тут багато варіантів, – згодився я. – А щоб усі їх перебрати, у мене залишається тільки сім днів. Фактично вже шість. І жодного права на помилку.

      – Не прибідняйся! Мій брат ніколи не помилявся у тобі, – вирішив зробити мені комплімент Карл Людвіг. – Якщо він вирішив, що ти впораєшся, значить, так і буде. Що ти маєш намір робити?

      – Завтра бургомістр представить мені план зустрічі вашого брата, – почав я, але ерцгерцог перебив мене.

      – Нікудишній план, як на мене! – мовив він.

      – Виправимо! – СКАЧАТЬ