Мій друг Франц Йосиф. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для мене вистава закінчилася. Артисти вийшли на сцену і під схвальні вигуки «Браво!» декілька разів уклонилися. Карл Людвіг також двічі викрикнув: «Браво!», після чого запитав, звертаючись до нас обох:

      – Як вам Ґрільпарцер у місцевій інтерпретації?

      – Непогано! – відзначив я.

      – Непогано? І все? – вигукнув ерцгерцог. – Хоча чому я дивуюся! Прошу не прийняти ці слова як неповагу до майстерності артистів Лемберга, пане Людкович. З уст Максиміліана Рутецького вони звучать як найвища похвала.

      – Я впевнений, що вони щирі, – озвався детектив.

      – А вам? Як «Ілюзія життя»?

      – Не хочу здатися вам невихованим, ваша імператорська величносте, але я більше звик до інших діалогів. Не таких вишуканих.

      – Розумію. Я пропоную дещо урізноманітнити наше перебування тут. Один момент!

      Із цими словами ерцгерцог зник за дверима, а ми удвох лишилися самі. Майже одразу Людкович запитав:

      – Пане Рутецький! Боюся, потім у нас не буде можливості поговорити про справи. Я хотів би уточнити свій статус.

      – Ми разом дбатимемо про безпеку цісаря Франца Йосифа під час відвідин Лемберга, – повідомив я.

      – Але чому ви обрали мене? У поліції Львова є вищі від мене офіцери.

      – Мені вас порекомендував ерцгерцог. У мене немає підстав не довіряти братові цісаря. Тому, ви праві, пане Людкович, сьогодні нам не вдасться нічого вирішити. Якщо це вас не обтяжить, то я чекатиму вас завтра у себе. Ви не відмовитесь пообідати зі мною?

      – Вважатиму за честь! О котрій?

      – Вам буде зручно о четвертій?

      – Цілком, – відповів Людкович, і цієї миті двері ложі знову відчинилися.

      У ложу в супроводі Карла Людвіга зайшла молода жінка, у котрій я упізнав одну з актрис, що грали у недавній виставі. Тоді вона була недалекою простачкою, тепер же перевдяглася і повністю преобразилася. Її світле волосся, що виглядало таким звабливим на сцені, тепер було зібране і визирало з-під елегантного капелюшка. Тонка талія, яку особливо підкреслювали широкі рукави, була «справжня», а не результат цього жахливого корсету із китового вуса, яким катують себе столичні дами.

      – Дозвольте відрекомендувати вам, шановна пані Малґожата, мого друга Максиміліана Рутецького, – представив незнайомку Карл Людвіг. – З паном Людковичем ви знайомі. А це, Максиміліане, провідна акторка театру, в якому ти зараз перебуваєш, Малґожата Серватка.

      Я елегантно вклонився і поцілував простягнуту кисть. Від жінки йшов ледь чутний шлейф дорогих парфумів.

      – Мені було приємно, коли ерцгерцог повідомив мене, що зі мною хоче познайомитися його друг, – говорила Малґожата.

      Вона сіла у запропоноване крісло, почекала, коли це зробимо ми.

      – Я просто хотів висловити своє захоплення вашим талантом, пані Серватко, – відповів я, бо треба було щось сказати.

СКАЧАТЬ