На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

      – А це мої помічники: практики Северард, – довгов’язий удавано вклонився, – і Фрост.

      Біла потвора поставила в’язня на ноги одним рвучким рухом.

      – Зачекайте, – сказав Джеленгорм, зробивши крок вперед, але Інквізитор м’яко поклав йому на передпліччя руку.

      – Цей чоловік – в’язень Інквізиції Його Величності, лейтенанте Джеленгорм.

      Здоровань спинився, здивований, що його назвали на ймення.

      – Я усвідомлюю, що ви дієте зі шляхетних мотивів, але він злочинець і зрадник. Я маю ордер на його арешт, підписаний самим архілектором Сультом. Повірте мені, він не заслуговує на вашу допомогу.

      Джеленгорм насупився і кинув злісний погляд на практика Фроста. Блідий диявол виглядав наляканим. Десь таким же наляканим, як камінь. Він без особливої натуги закинув в’язня собі на плече і пішов вверх вулицею. Той, кого назвали Северардом, усміхнувся очима, заховав ножа у піхви, ще раз вклонився і неквапливою ходою рушив за своїм напарником, насвистуючи щось нерозбірливе.

      У інквізитора затріпотіла ліва повіка, і по його блідій щоці покотилися сльози. Він обережно витер їх затиллям долоні.

      – Прошу вибачити мене. Справді, бо це трохи дивно, коли чоловік не може дати раду власним очам, еге ж? Кляте плакуче желе. Іноді я думаю, що краще взагалі його позбутись і ходити з пов’язкою. – У Джезаля закрутило в животі. – Скільки вже минуло часу, Весте? Сім років? Вісім?

      На скроні майора засіпався м’яз.

      – Дев’ять.

      – Нічого собі. Дев’ять років. Уявляєш? Здається, ніби це було всього лише вчора. Якщо не помиляюся, ми розійшлися на гірському гребені?

      – Так, на гребені.

      – Не переймайся, Весте, я тебе нітрохи не виню. – Ґлокта дружньо ляснув майора по передпліччю. – Принаймні за те, що сталося. Я пам’ятаю, ти намагався мене відмовити. Зрештою, в Гуркулі у мене вистачало часу, щоб про це подумати. Я взагалі багато думав. Ти завжди був мені гарним другом. А тепер молодий Коллем Вест – майор у Королівському полку. Неймовірно.

      Джезаль не мав жодного уявлення, про що вони тоді говорили. Зараз він тільки хотів зблювати, а потім лягти спати.

      Інквізитор Ґлокта повернувся до нього з усмішкою, ще раз демонструючи огидну прогалину в зубах.

      – А це, мабуть, капітан Лютар, на якого всі покладають неабиякі надії в прийдешньому Турнірі. Маршал Варуз – суворий вчитель, правда? – Він слабко махнув палицею в бік Джезаля. – Випад-випад, так, капітане? Випад-випад.

      Джезаль відчув, як всередині нього закипає гнів. Він кахикнув і втупився у свої ноги, бажаючи, аби світ перестав крутитись. Інквізитор по черзі очікувально поглянув на кожного з них. Вест виглядав блідим. Джеленгорм був брудний і сердитий. Каспа досі сидів серед дороги. Жодному з них нічого було сказати.

      Ґлокта прокашлявся.

      – Що ж, мене кличе обов’язок. – Він силувано вклонився. – Але я сподіваюся незабаром побачитися СКАЧАТЬ