На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

      Джезаль відчув неабияке полегшення, коли нарешті дістався даху і побачив, що на дошці досі залишалось ще кілька білих фігур.

      Маршал Варуз привітав його похмурим поглядом.

      – Вам дуже пощастило. Майор вибудував винятково непробивну оборону. – На губах Веста засяяла усмішка. – Ви, мабуть, якось завоювали його повагу, хоч вам поки не вдалось завоювати мою.

      Джезаль зігнувся, впершись руками в коліна. Він важко дихав, піт градом скрапував на підлогу. Варуз взяв зі столу довгий футляр, підійшов до Джезаля і зняв застібку.

      – Покажіть нам ваші стійки.

      Джезаль узяв короткий клинок в ліву, а довгий – у праву руку. Після важкого заліза вони здавалися легкими, як пух. Маршал Варуз відступив на крок назад.

      – Починайте.

      Він прийняв першу стійку – праву руку витягнув, а ліву притиснув до тіла. Леза пурхали та переплітались у повітрі, сяючи у надвечірньому сонці, поки Джезаль з відточеною вправністю змінював позиції. Врешті, він скінчив, й опустив клинки по швах.

      Варуз кивнув.

      – У капітана швидкі руки, еге ж?

      – Просто неймовірні, – сказав майор Вест, широко всміхаючись. – До біса краще, ніж виходило у мене.

      Лорд-маршал був менш вражений.

      – Не згинайте так сильно коліна у третій стійці і старайтесь більше витягувати ліву руку в четвертій, але в усьому іншому… – він витримав паузу, – задовільно.

      Джезаль зітхнув з полегшенням. Це була дійсно висока похвала.

      – Раз! – вигукнув старий, тріснувши його по ребрах краєм футляру.

      Джезаль осів на підлогу, заледве спромігшись вдихнути.

      – А от над рефлексами слід попрацювати, капітане. Треба завжди бути напоготові. Завжди. Якщо у вас в руках клинки, тримайте їх обидва напоготові.

      – Так точно, сер, – прохрипів Джезаль.

      – І витривалість у вас нікудишня – он пихкаєте, ніби короп. Мені достеменно відомо, що Бремер дан Ґорст пробігає десять миль на день і зовсім не втомлюється. – Маршал СКАЧАТЬ